Роль культури та контексту у Скопос-теорії під час перекладу різногалузевих текстів

Abstract

У статті розглянуто ключову роль культури та контексту в перекладацькому процесі крізь призму Скопос-теорії – функціонального підходу до перекладу, що був запропонований німецьким перекладознавцем Г. Й. Вермеєром та розвинений К. Райс і К. Норд. У фокусі дослідження – вплив цільової функції тексту (скопосу) на стратегії перекладу, вибір лексичних, стилістичних і прагматичних засобів, а також роль перекладача як активного посередника між культурами. Проаналізовано основні терміни Скопос-теорії: скопос, функція, контекст, цільова аудиторія, перекладацьке завдання, а також принципи, на яких ґрунтується функціональний підхід: пріоритет функції над формою, адаптація до цільової культури, культурна лояльність і автономія перекладача. Особливу увагу приділено типам контексту (соціальному, культурному, комунікативному, функціональному) та їхньому впливу на перекладні рішення. Розглянуто приклади із туристичного, міфологічного, рекламного, художнього, музичного, публіцистичного, юридичного, медіа-дискурсу, а також веб-дизайну та локалізації. Проаналізовано роль перекладача як активного учасника комунікації та культурного медіатора. Відповідно до мети перекладу, він адаптує культурні елементи, інтерпретує контекст і створює аналогії, зрозумілі цільовій аудиторії. При цьому перекладач виконує не лише мовне, а й культурне посередництво, балансуючи між точністю і функціональністю. Розглянуто приклади перекладацької адаптації культурних реалій та образів із метою досягнення еквівалентного ефекту у цільовій аудиторії. У статті також окреслено внесок українських дослідників у розвиток функціонального підходу та його практичну значущість у професійній перекладацькій діяльності. Робота підкреслює актуальність Скопос-теорії в умовах глобалізації, міжкультурного діалогу та мультимедійного простору. Представлена теорія актуальна, бо ставить у центр перекладу не сам текст, а його мету, функцію та вплив на цільову аудиторію.