Соціально-педагогічна робота з дітьми з дистантних сімей

Abstract

В бакалаврській роботі розкрито сутність поняття дистантна сім’я та її види в теорії та практиці соціальної роботи, визначено основні проблеми виховання дітей в таких сім’ях. Зокрема, дистантна сім’я трактується як специфічна форма родинного устрою, що виникає внаслідок тривалого проживання членів сім’ї окремо один від одного через соціально-економічні, політичні або інші обставини. Охарактеризовано особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми з дистантних сімей. Основними напрямам роботи з такими сім’ями є профілактика, патронаж, соціальний супровід, психокорекційна, психотерапевтична та реабілітаційна робота. Визначено найбільш ефективними формами роботи із дистантними сім’ями є індивідуальна та групова, що передбачає консультпункти, групи самодопомоги і взаємодопомоги, гуртки за інтересами, клуби спілкування, спільне відзначення свят, благодійні акції, екскурсії, походи, спортивні змагання тренінги. В роботі досліджено рівень схильності до дезадаптованої поведінки та агресивності дітей з дистантних сімей. З метою підвищення ефективності соціально-педагогічної роботи з дітьми з дистантних сімей нами обґрунтовано цикл занять, які були призначені для трьох цільових груп: дітей, педагогів та батьків. Ключові слова: дистантна сім’я, соціально-педагогічна робота, діти, заклади освіти.