Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/27784
Назва: Сучасна теорія аргументації у площині неформальної логіки
Автори: Борейко, Юрій Григорович
Федотова, Тетяна Володимирівна
Бібліографічний опис: Борейко Ю. Г., Федотова Т. В. Сучасна теорія аргументації у площині неформальної логіки. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2025. Вип. 52. С. 14–18. DOI : https://doi.org/10.32782/apfs.v052.2024.3.
Журнал/збірник: Актуальні проблеми філософії та соціології
Випуск/№ : 52
Дата публікації: 2025
Дата внесення: 22-тра-2025
Країна (код): UA
DOI: https://doi.org/10.32782/apfs.v052.2024.3
Теми: аргументація
теорія аргументації
неформальна логіка
висловлювання
комунікація
дискурс
обґрунтування
критика
аудиторія
Діапазон сторінок: 14-18
Короткий огляд (реферат): У статті з’ясовується комунікативний потенціал теорії аргументації під кутом зору неформальної логіки. Сучасна теорія аргументації, завдання якої полягає не лише в продукуванні теоретичних формулювань, а й наданні практичних настанов та висновків, відрізняється від традиційної, що має формальний характер. На відміну від формального підходу до теорії аргументації, який характеризується чіткою структурою, формальними умовами та системою аргументації, у неформальній логіці розробляються власні критерії, процедури та стандарти, які ґрунтуються на поєднанні теорії і практики, розумінні аргументації як різновиду діалогу, де використовується природна мова. У неформальній логіці аналізуються реальні аргументи, тоді як критеріями успішної аргументації є поняття релевантності, допустимості, достатності для переконання. Сучасна практика аргументації вирізняється діалогічністю комунікативних структур, а також вимогою наявності та реакції аудиторії. В розрізі комунікації вагоме значення має концепт розумності, що виявляється у формах критики і виправдання, яким властивий контрастивізм, тобто сила аргументу, котра, водночас, є функцією аудиторії. Розумність як соціальна концепція аргументації дає змогу розрізняти процедури доведення і аргументації. У контексті розумності аргументація керується принципом справедливості і покликана розв’язувати проблеми, в основі яких лежать ціннісні конфлікти. Із мовленнєвим контекстом пов’язане обґрунтування як головний чинник аргументації. Особливість обґрунтування полягає у поясненні об’єктивного існування речей, а не його аргументації, яка стосується висловлювань щодо речей, а не їхнього об’єктивного стану. Неформальний підхід до теорії аргументації сприяє властивому для науки зв’язку теорії і практики.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/27784
Перелік літератури: 1. Хоменко І. Неформальна логіка та аргумента тивне міркування. Філософська думка. 2016. № 3. С. 34–45.
2. Хоменко І., Шрамко Я. Логіка і філософія: грані взаємодії. Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. Філосо фія. 2021. Вип. 1 (4). С. 14–23.
3. Щербина О. Філософія логіки, філософська логіка, аргументація. Філософська думка. 2013. № 5. С. 103–112.
4. Юркевич О. Плюралізм та аргументація у «новій риториці». Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. 2024. Серія «Філософія. Філософські перипетії». Вип. 70. С. 113–122.
5. Юркевич О. М. Раціональність аргументації: логічні правила та значення. Вісник НЮУ імені Ярос лава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, полі тологія, соціологія. 2021. Вип. 1(48). С. 70–81.
6. Eemeren F., Grootendorst R., Kruiger T. Introduction. Handbook of Argumentation Theory: A Critical Survey of Classical Backgrounds and Modern Studies. Dordrecht: De Gruyter Mouton, 1987. 334 р.
7. Freeman J. B. The Place of Informal Logic in Philosophy. Informal Logic. 2000. Vol. 20. № 2. P. 117–128.
8. Gadamer H. G., Geraets Th. F. Rationality Today. Ottawa: The University of Ottawa Press? 1979. 501 p.
9. Habermas J. Theorie des Kommunikativen Handels. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1981. 533 р.
10. Hitchcock D. Informal Logic and the Concept of Argument. Philosophy of Logic. 2002. P. 5–101.
11. Hichcock D. The practice of argumentative discussion. Argumentation. 2002. № 16. Р. 287–298.
12. Johnson R. H., Blair J. A. New Essays in Informal Logic. Winsdor: Informal Logic, 1994. 164 р.
13. Lewiński M., Mohammed D. Argumentation Theory. The International Encyclopedia of Communication Theory and Philosophy. New York: John Wiley & Sons, 2016. P. 1–15.
14. Perelman Ch. Reflections on practical reason. The new rhetoric and the humanities: Essays on rhetoric and its applications. Dordrecht: Reidel. 1979. P. 124–133.
15. Perelman Ch., Olbrechts-Tyteca L. The new rhetoric: A treatise on argumentation. Trans. J. Wilkinson and P. Weaver. Paris: University of Notre Dame Press, 1969. 566 p.
16. Toulmin S. The Uses of Argument. Cambridge: Cambridge University Press, 1958. 264 р.
17. Santibáñez C. Steps Towards an Evolutionary Account of Argumentative Competence. Informal Logic. 2015. Vol. 35, № 2. P. 167–182.
Тип вмісту: Article
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FH)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
apfs.v052.2024.3..pdf313,41 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.