Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/27784
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorБорейко, Юрій Григорович-
dc.contributor.authorФедотова, Тетяна Володимирівна-
dc.date.accessioned2025-05-22T07:14:22Z-
dc.date.available2025-05-22T07:14:22Z-
dc.date.issued2025-
dc.identifier.citationБорейко Ю. Г., Федотова Т. В. Сучасна теорія аргументації у площині неформальної логіки. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2025. Вип. 52. С. 14–18. DOI : https://doi.org/10.32782/apfs.v052.2024.3.uk_UK
dc.identifier.urihttps://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/27784-
dc.description.abstractУ статті з’ясовується комунікативний потенціал теорії аргументації під кутом зору неформальної логіки. Сучасна теорія аргументації, завдання якої полягає не лише в продукуванні теоретичних формулювань, а й наданні практичних настанов та висновків, відрізняється від традиційної, що має формальний характер. На відміну від формального підходу до теорії аргументації, який характеризується чіткою структурою, формальними умовами та системою аргументації, у неформальній логіці розробляються власні критерії, процедури та стандарти, які ґрунтуються на поєднанні теорії і практики, розумінні аргументації як різновиду діалогу, де використовується природна мова. У неформальній логіці аналізуються реальні аргументи, тоді як критеріями успішної аргументації є поняття релевантності, допустимості, достатності для переконання. Сучасна практика аргументації вирізняється діалогічністю комунікативних структур, а також вимогою наявності та реакції аудиторії. В розрізі комунікації вагоме значення має концепт розумності, що виявляється у формах критики і виправдання, яким властивий контрастивізм, тобто сила аргументу, котра, водночас, є функцією аудиторії. Розумність як соціальна концепція аргументації дає змогу розрізняти процедури доведення і аргументації. У контексті розумності аргументація керується принципом справедливості і покликана розв’язувати проблеми, в основі яких лежать ціннісні конфлікти. Із мовленнєвим контекстом пов’язане обґрунтування як головний чинник аргументації. Особливість обґрунтування полягає у поясненні об’єктивного існування речей, а не його аргументації, яка стосується висловлювань щодо речей, а не їхнього об’єктивного стану. Неформальний підхід до теорії аргументації сприяє властивому для науки зв’язку теорії і практики.uk_UK
dc.format.extent14-18-
dc.language.isoukuk_UK
dc.subjectаргументаціяuk_UK
dc.subjectтеорія аргументаціїuk_UK
dc.subjectнеформальна логікаuk_UK
dc.subjectвисловлюванняuk_UK
dc.subjectкомунікаціяuk_UK
dc.subjectдискурсuk_UK
dc.subjectобґрунтуванняuk_UK
dc.subjectкритикаuk_UK
dc.subjectаудиторіяuk_UK
dc.titleСучасна теорія аргументації у площині неформальної логікиuk_UK
dc.typeArticleuk_UK
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.32782/apfs.v052.2024.3-
dc.citation.issue52-
dc.citation.journalTitleАктуальні проблеми філософії та соціології-
dc.coverage.countryUAuk_UK
dc.relation.references1. Хоменко І. Неформальна логіка та аргумента тивне міркування. Філософська думка. 2016. № 3. С. 34–45.uk_UK
dc.relation.references2. Хоменко І., Шрамко Я. Логіка і філософія: грані взаємодії. Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. Філосо фія. 2021. Вип. 1 (4). С. 14–23.uk_UK
dc.relation.references3. Щербина О. Філософія логіки, філософська логіка, аргументація. Філософська думка. 2013. № 5. С. 103–112.uk_UK
dc.relation.references4. Юркевич О. Плюралізм та аргументація у «новій риториці». Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. 2024. Серія «Філософія. Філософські перипетії». Вип. 70. С. 113–122.uk_UK
dc.relation.references5. Юркевич О. М. Раціональність аргументації: логічні правила та значення. Вісник НЮУ імені Ярос лава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, полі тологія, соціологія. 2021. Вип. 1(48). С. 70–81.uk_UK
dc.relation.references6. Eemeren F., Grootendorst R., Kruiger T. Introduction. Handbook of Argumentation Theory: A Critical Survey of Classical Backgrounds and Modern Studies. Dordrecht: De Gruyter Mouton, 1987. 334 р.uk_UK
dc.relation.references7. Freeman J. B. The Place of Informal Logic in Philosophy. Informal Logic. 2000. Vol. 20. № 2. P. 117–128.uk_UK
dc.relation.references8. Gadamer H. G., Geraets Th. F. Rationality Today. Ottawa: The University of Ottawa Press? 1979. 501 p.uk_UK
dc.relation.references9. Habermas J. Theorie des Kommunikativen Handels. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1981. 533 р.uk_UK
dc.relation.references10. Hitchcock D. Informal Logic and the Concept of Argument. Philosophy of Logic. 2002. P. 5–101.uk_UK
dc.relation.references11. Hichcock D. The practice of argumentative discussion. Argumentation. 2002. № 16. Р. 287–298.uk_UK
dc.relation.references12. Johnson R. H., Blair J. A. New Essays in Informal Logic. Winsdor: Informal Logic, 1994. 164 р.uk_UK
dc.relation.references13. Lewiński M., Mohammed D. Argumentation Theory. The International Encyclopedia of Communication Theory and Philosophy. New York: John Wiley & Sons, 2016. P. 1–15.uk_UK
dc.relation.references14. Perelman Ch. Reflections on practical reason. The new rhetoric and the humanities: Essays on rhetoric and its applications. Dordrecht: Reidel. 1979. P. 124–133.uk_UK
dc.relation.references15. Perelman Ch., Olbrechts-Tyteca L. The new rhetoric: A treatise on argumentation. Trans. J. Wilkinson and P. Weaver. Paris: University of Notre Dame Press, 1969. 566 p.uk_UK
dc.relation.references16. Toulmin S. The Uses of Argument. Cambridge: Cambridge University Press, 1958. 264 р.uk_UK
dc.relation.references17. Santibáñez C. Steps Towards an Evolutionary Account of Argumentative Competence. Informal Logic. 2015. Vol. 35, № 2. P. 167–182.uk_UK
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FH)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
apfs.v052.2024.3..pdf313,41 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.