Функціональність структурного принципу міз-ан-абім у романі Ю. Ґордера «Таємничий пасьянс»

Abstract

У статті розглянуто проблему структурування тексту роману Ю. Ґордера «Таємничий пасьянс» як багаторівневої рекурсивної конструкції з оповідями в оповідях. Визначено функції вставлених текстів, їх зв’язок з основною сюжетною лінією, художні світи в романі класифікуються за ознакою й мірою фікційності. Проаналізовано наративну модель твору, способи реалізації герменевтичного коду, визначено типи нараторів, своєрідність часових і просторових вимірів. Простежується багатозначність концепту пасьянсу, який реалізується на різних рівнях текстової структури, – від реальної карткової гри до розуміння світу як пасьянсу. Сам текст роману зі своєю складною структурою теж нагадує пасьянс. Звернуто увагу на прийом віддзерка-лення як один із виявів принципу міз-ан-абім, він сполучається з прийомом багатократного повторення подібних елементів. An article focuses on the problem of structuring the text of Jostein Gaarder's novel «The Solitaire Mystery» as the multilevel recursive construction of stories inside the narrative. We define the functions of the embedded texts, as well as their relationship with the main storyline. Artistic worlds in the novel are classified on the basis and extent of their fictionality. We also analyze the work's narrative model, ways to implement the hermeneutic code, define the types of narrators, and the peculiarities of temporal and spatial dimensions. We observe multiple meanings of the concept of solitaire, which is implemented on different levels of textual structure, form the real card game to the understanding of the world in general as a solitaire. The complex structure of the text of the novel itself resembles a solitaire. We direct our attention to the reflection method as one of the expressions of the mise en abyme principle, which is combined with the method of multiple repetition of similar elements.