Переклади з польської поезії у спадщині Івана Гнатюка

Abstract

У статті йдеться про перекладацький доробок І. Гнатюка. Завдання дослідження – зіставити Гнатюкові переклади віршів Ц. Норвіда, Л. Стаффа та В. Броневського з оригінальними текстами та іншими наявними перекладами (українськими і російськими), щоб виявити рівень перекладацької вправності, адекватності розуміння перекладачем оригіналу та його контексту. Звернення І. Гнатюка до перекладів світової лірики, вибір ним авторів для перекладання, вимогливе ставлення до результатів перекладацької праці свідчать про високий рівень фаховості митця: в усьому, що стосувалося творчості й літератури, Гнатюк був надзвичайно сумлінним, порядним і талановитим. І незмінно скромним – у поєднанні з короткою культурною пам’яттю співвітчизників це й призвело до тотального замовчування його заслуг перед українською культурою. Переклади з польської та білоруської засвідчують особливий пієтет перед слов’янською літературною спільнотою. Показово, що жодного російського поета І. Гнатюк так і не переклав, хоча очевидно мав таку нагоду й можливості. Нечисленні переклади з польської виконані віртуозно, із тонким відчуттям стилю, звучання та знанням традицій національного польського письменства. The article deals with the translator heritage of Ivan Hnatiuk. The task of the research is to compare his translations of the poems by C. Norvid, L. Staff and V. Bronevskyi with the original texts and other translations (Ukrainian and Russian) in order to determine the level of his translator abilities, his adequacy of understanding the original text and its context. I. Hnatiuk’s translations of world lyric poetry, his choice of the authors for translations, exacting attitude to the results of his translations testify his high level of the artist’s qualification: Hnatiuk was contrite, decent and talented concerning art and literature. He was very modest, and this fact led to suppression his services. The translations from the Polish and Byelorussian languages indicate especial piety before the Slavic literary establishment. It is significant that I. Hnatiuk translated none of the Russian poets though he could. Few translations were made masterly and stylish. It is clear that he was acquainted with the national Polish poetic tradition.