Синтаксичні форми авторської модальності в українських прозових текстах початку ХХІ ст

Abstract

У статті висвітлено поняття про авторську модальність як категорію лінгвостилістики та лінгвістики тексту. Розкрито синтаксичні механізми формування авторської модальності в роздумах прозових текстів початку ХХІ ст. Показано, що модальний компонент синтаксису виступає експлікатором естетичних, психологічних та філософських інтенцій письменника. З’ясовано взаємозв’язок авторської модальності з предметним та емоційно-оцінним змістом фрагментів тексту. Втілення в тексті авторської модальності тісно пов’язане з особливістю синтаксичної форми висловлення. Значну роль у формуванні авторської модальності відіграють питальні речення, зокрема питання-зачини міні-текстів, змістове наповнення яких становлять тематично-асоціативні поля людина, життя, час та ін. Поширеним синтаксичним засобом творення авторської модальності є безсполучникова форма нанизування простих речень і повторюваного вставного слова, повтори, повтори з формальним розвитком, ампліфіковані однорідні члени тощо. Структура роздуму фіксує міні-тексти, що становлять складне речення з різними видами зв’язку, які завершуються питальними реченнями з однаковими початковими частинами. Авторську модальність актуалізує взаємодія синтаксичної форми висловлення та його лексичне наповнення. This article considers the contentious issue of author's modality as one of the central categories of a text. The article deals with the conception of the author’s modality as a category of linguostylistics and linguistics of the text. The syntactical mechanisms of the author’s modality formation in literary text are highlighted in the article. The modal syntactical component stands as the explicator of aesthetic, psychological and philosophical intentions of the author. The correlation between the author’s modality with the emotional and estimative meaning of the text is showed in the research. The author’s modality is closely connected with the peculiarity o syntactical constructions. Interrogative sentences have a great role in the author’s modality formation. Interrogative sentences with words people, person, life, time often are used as the introduction of a fragment. Asyndetic sentences, introductory words, repetition (anaphora, epiphora, framing), amplification (expressed by homogeneous parts of the sentence) create the author’s modality. The author’s modality is expressed through simple, complex and compound sentences in fragments. The conclusion of fragments are interrogative clauses with identical interrogative words. The author’s modality shows the correlation between syntax and vocabulary.