Проблеми і виклики формування ефективного державного контролю

Abstract

Мета статті полягає у виявленні системних проблем та викликів, що перешкоджають розвитку ефективного державного контролю,зокрема фінансового. Уроботі застосовано порівняльно-правовий аналіз для вивчення моделей організації державного контролю в Україні та інших країнах; системний метод – для дослідження взаємозв’язків між інституційними, регуляторними та технологічними факторами, що впливають на ефективність системи контролю; структурно-функціональний метод – для виявлення невідповідностей у розподілі контрольних повноважень між державними органами; аналіз наукової літератури та узагальнень. У результаті було визначено, що основними структурними недоліками системи державного фінансового контролю в Україні є: інституційна фрагментація та дублювання контрольних повноважень серед органів виконавчої влади; відсутність комплексного законодавства, яке б встановлювало єдині стандарти виконання контрольних та наглядових функцій; недостатня цифровізація процесів контролю та невідповідність між технологічним прогресом і фактичною адміністративною практикою; слабкість механізмів підзвітності в межах суб’єктів контролю та незамкненість циклу зворотного зв’язку між підсумками перевірок і нормотворчою діяльністю; підвищена корупційна вразливість, що виникає через надмірну суб’єктивність в ухваленні рішень щодо контролю. Порівняльний аналіз трьох моделей контролю, а саме традиційної (процедурної), ризик-орієнтованої та цифрової, свідчить про перебування України в процесі незавершеного переходу від першої до другої моделі. Визначено п’ять пріоритетних напрямів модернізації системи державного контролю, зокрема консолідація інституцій та усунення дублювання, цифрова трансформація контрольних процедур, використання ризик-орієнтованого підходу, зміцнення механізмів підзвітності та покращення громадського контролю. Доведено, що ефективність державного контролю детермінується не лише якістю нормативно-правової бази, а й рівнем інституційної спроможності, цифровою зрілістю адміністративних систем і ступенем суспільної довіри до публічних інституцій. Модернізація державного контролю потребує системного, а не фрагментарного підходу та повинна відповідати вимогам Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.