Поетика модернізму у творчості В. Вулф та Лесі Українки. Персоносфера

Abstract

Магістерську роботу присвячено системному компаративному аналізу поетики модернізму в західноєвропейському та українському літературних контекстах на матеріалах роману «Місіс Делловей» Вірджинії Вулф, драми «Блакитна троянда» Лесі Українки, а також їхніх літературно-критичних праць та епістолярію. Метою дослідження є виявлення типологічних збігів і відмінностей у художньому моделюванні модерної свідомості, а також з’ясування ролі автобіографізму та гендерної проблематики у формуванні авторських естетик. У роботі застосовано інтердисциплінарну методику, що базується на засадах компаративістики, із залученням біографічного та культурно-історичного методів, а також сучасних стратегій герменевтичного прочитання, гендерного аналізу та феміністичної критики. У дослідженні продемонстровано, як криза традиційного раціоналізму підштовхнула письменниць до використання нової модерністської оптики, де пріоритетом постала не сюжетна інтрига, а глибинна драма розщепленого «Я» в умовах суспільно-особистісної кризи. Доведено, що ключовим принципом побудови персоносфери є автопроєкція, за якої герої, марковані автобіографічними рисами письменниць, діють у парі з власними психологічними двійниками. Ця художня структура дозволяє трактувати категорію хвороби авторок як екзистенційну оптику й інструмент поглибленого психологізму, а танатологічні мотиви – як спосіб авторської сублімації та вираження радикального протесту проти патріархальних моделей контролю. Виявлено спільність авторських підходів до гендерних питань – критики патріархального шлюбу, родинного тиску та культурних приписів жіночої «нормальності», а також утвердження феномену «нової жінки» як інтелектуально самодостатньої особистості. У компаративному вимірі виявлено типологічну співмірність українського модернізму з провідними західноєвропейськими тенденціями. Наукова новизна полягає у системному зіставленні психопоетичних і гендерних домінант обох творів крізь призму автопроєкційної моделі персонажної організації. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання в курсах історії української та зарубіжної літератури, компаративістики, гендерних студій і теорії модернізму.