КОНЦЕПТУАЛЬНІ МЕЖІ ПОНЯТТЯ ТРИВАЛОГО ТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСУ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ З РЕЛЕВАНТНИМИ ПОНЯТТЯМИ

Abstract

Мета дослідження полягає у визначенні чітких концептуальних меж поняття тривалого травматичного стресу (ТТС), що вимагає аналізу становлення у світовій науці термінології, пов’язаної зі стресом, а особливо травматичним стресом. Методи. Для дослідження застосовувався метод теоретичного аналізу наукової літератури та порівняльний аналіз термінологічних особливостей розладів, пов’язаних зі стресом, у міжнародних класифікаційних системах (МКХ-11 та DSM-5 TR). Результати. Варто відзначити, що ТТС – це стан, який виникає внаслідок тривалого впливу постійної травми. Термін вперше був введений Straker & The Sanctuaries Counseling Team у 1987-му році. Актуальність вивчення ТТС обумовлена потребою дослідження психічних станів людини в умовах реальної загрози теперішньої та майбутньої небезпеки, а не лише минулих переживань. Основний фокус ТТС полягає у сприйнятті постійної загрози у середовищах із високим рівнем ризику, де загроза є реальною, активною, поточною або неминучою. На відміну від ПТСР, який виникає як реакція на минулу подію, при ТТС через триваючу загрозу немає чіткої посттравматичної фази. Висновки. Проведене дослідження дозволило зробити наступні висновки: у сучасній науковій думці загалом існує погляд на ТТС через призму двох основних концептуальних моделей. По-перше, ТТС може розглядатися як відповідь, емпірично досліджена, яка проявляється у формі поведінкових, когнітивних та емоційних симптомів, що частково збігаються з ПТСР (підвищена тривожність, постійне занепокоєння про майбутнє, соматизація, відчуття безпорадності та психічне виснаження). По-друге, ТТС може розглядатися як експозиція, що визначається як сам факт життя в умовах хронічної, неперервної загрози, який неможливо емпірично виміряти в формі індивідуальної психологічної змінної, оскільки він є зовнішнім фактором. Феноменологія ТТС має низку відмінних рис від класичного ПТСР: контекстуальність, тобто опосередкованість країною, культурою та соціально-політичною системою; травму в теперішньому часі, де небезпека є поточною і підтримує організм у стані хронічної гіперактивації без чіткої фази «пост»; наявність як реальної, так і уявної загрози; брак соціальних структур захисту, які самі можуть бути джерелом загрози, посилюючи відчуття безпорадності; а також те, що ТТС переважно розглядається як колективна травма.

Purpose. The study aims to define clear conceptual boundaries for the concept of continuous traumatic stress (CTS), which requires an analysis of the development of terminology related to stress, and especially traumatic stress, in global science. Methods. The research used the method of theoretical analysis of scientific literature and comparative analysis of the terminology features of stress-related disorders in international classificationsystems (ICD-11 and DSM-5 TR). Result. Analyzing the study, it is worth noting that CTS is a condition that arises from prolonged exposure to constant trauma. The term was first introduced by Straker & The Sanctuaries Counseling Team in 1987. The importance of studying PTSD lies in understanding human mental states under conditions of real threat, both present and future, rather than only past experiences. The main focus of CTS is on the perception of constant threat in high-risk environments where the danger is real, active, ongoing, or imminent. Unlike PTSD, which results from a past event, CTS does not have a clear post-traumatic phase due to the ongoing threat. Conclusions. The study allowed us to draw the following conclusions: in modern scientific thought, there is a general view of CTS through the prism of two basic conceptual models. First, CTS can be viewed as an empirically researched response that manifests itself in the form of behavioural, cognitive, and emotional symptoms that partially coincide with PTSD (increased anxiety, constant concern about the future, somatisation, feelings of helplessness, and mental exhaustion). Second, CTS can be seen as exposure, defined as the very fact of living in conditions of chronic, continuous threat, which cannot be empirically measured in the form of an individual psychological variable, since it is an external factor. The phenomenology of СTS has several distinctive features from classic PTSD: contextuality, i.e., mediation by country, culture, and socio-political system; trauma in the present tense, where insecurity is ongoing and keeps the body in a state of chronic hyperarousal without a clear “post” phase; the presence of both real and imagined threats; the lack of social protection structures, which themselves can be a source of threat, reinforcing feelings of helplessness; and the fact that CTS is predominantly viewed as a collective trauma.