Соціально-психологічні чинники переживання самотності у юнацькому віці

Abstract

Проблема самотності є однією з найактуальніших у сучасній психологічній науці. Вона відображає не лише індивідуально-психологічні особливості особистості, а й стан суспільних взаємин, рівень соціальної згуртованості та комунікативної культури. В умовах воєнних подій, соціальної невизначеності, цифровізації спілкування та посилення інформаційного тиску феномен самотності набуває нового змісту - відчуття відокремленості, емоційної ізоляції, дефіциту щирих контактів і підтримки. Особливо гостро це явище проявляється у юнацькому віці, коли особистість переживає період становлення ідентичності, формування ціннісних орієнтацій та соціальних ролей. У цей період молодь прагне до самоствердження, розширення кола спілкування, однак часто стикається з невпевненістю у собі, труднощами у взаєморозумінні, невідповідністю очікувань і реальності. Саме тому вивчення соціально-психологічних чинників, що впливають на переживання самотності в юності, є важливим для розвитку психологічної науки та практики. Результати показали, що рівень самотності тісно пов’язаний із показниками психологічного благополуччя, самооцінки, емоційної стабільності та рівнем соціальної підтримки. Доведено, що дівчата схильні переживати самотність у формі емоційного дефіциту, тоді як юнаки - у формі соціальної ізоляції. Отримані дані підтвердили значущість міжособистісної підтримки, довіри, відкритості та емоційної компетентності як захисних чинників відчуття самотності. Узагальнені результати дозволяють стверджувати, що самотність у юнацькому віці є багатокомпонентним феноменом, який відображає як внутрішній світ особистості, так і якість її соціальних зв’язків. Вона може виступати водночас і як виклик, і як ресурс самопізнання. Формування психологічної стійкості, розвиток емоційної грамотності та підтримка довірчих взаємин - основні напрями роботи для зниження негативного впливу самотності на психічне здоров’я молоді.