Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/28331
Назва: Cвобода слова та робота правозахисних медіаорганізацій в інформаційному просторі сучасного Китаю
Автори: Косюк, Оксана Михайлівна
Бібліографічний опис: Косюк О. М. Cвобода слова та робота правозахисних медіаорганізацій в інформаційному просторі сучасного Китаю. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. Київ : Гельветика, 2025. Том 36(75). № 3. Ч. 2. С. 158-162. DOI : https://doi.org/10.32782/2710-4656/2025.3.2/24.
Журнал/збірник: Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика
Випуск/№ : 3. Ч. 2.
Том: 36(75)
Дата публікації: 2025
Дата внесення: 23-лип-2025
Видавництво: Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського
Країна (код): UA
DOI: https://doi.org/10.32782/2710-4656/2025.3.2/24
УДК: 821.161.2+355.12
Теми: інтерпретація
журналістика
Китай
інформація
комунікація
право
свобода слова
Діапазон сторінок: 158-162
Короткий огляд (реферат): У статтях, які ще не опубліковано, досліджено стан провідних сучасних ЗМІ Китаю («Сіньхуа», «Женьмінь жибао» та ін.), засвідчено доволі високий рівень самоорганізації медійного контенту. Таким чином заперечено трафаретні уявлення про медіапростір КНР як пропагандистський, проросійський, тенденційний та жорстко контрольований комуністичною партією. З'ясовано, що до цієї журналістики слід ставитися, як і до будь-якої іншої. А от чи окреслена думка так само стосується й діяльності міжнародних організацій із захисту медіаправа – буде перевірено у цій публікації. Аби переконатися, що документи, якими, начебто, продемонстровано порушення Китаєм міжнародних зобов'язань щодо свободи слова, теж не є міфічними, у статті не лишень переглянуто вже наявні експертизи профільних медійних організацій, а й ретельно перевірено їх слушність і точність. Як вислід, констатовано, що для отримання та продовження прескарт всі медійники справді зобов'язані проходити навчання, однак це нормальна практика для більшості держав. Розкрито, що, попри вагомий ідеологічний складник, інструктаж піднімає рівень професіоналізму й виводить з професії людей без фахової освіти. Засвідчено: щодо вістей про те, наче Піднебесна «найбільша у світі викрадачка журналістів» – вичерпної інформації немає – дані Комітету із захисту журналістів (CPJ) та організації «Репортери без кордонів» (RSF) містять серйозні розбіжності. У цій розвідці також констатовано, що становище журналістів-уйгурів в Китаї таке ж, як і курдів в Іраку, Ірані, Сирії, Туреччині та Афганістані. Акцентовано: менш статусними й, відповідно, більш контрольованими слід вважати й медійників з Гонконгу і Тайваню. Саме на них спрямовано «пильне око» цензури. Хоча, принагідно зазначено – майже всі звинувачення чомусь торкаються головно підприємницької діяльності, соціальних проблем, особистих позицій та міграційної політики, а не власне журналістики. З'ясовано – приводом для заборон є також делікатні теми на кшталт Covid-19, рухів проти сексуального насильства тощо. Виявлено, що віднедавна китайські масмедіа зацікавили й науковців. За вислідом численних диспутів надано низку рекомендацій, що сприятимуть кращому розумінню журналістики Піднебесної та налагодженню міжнародних контактів
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/28331
Тип вмісту: Article
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FFG)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
2710-4656/2025.3.2/24.pdf293,11 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.