Вплив самоактуалізації на стабілізацію міжособистісних стосунків серед студентської молоді

Abstract

Бакалаврська робота присвячена дослідженню психологічних чинників, що впливають на характер і стабільність міжособистісних стосунків у студентському середовищі, з особливим акцентом на ролі самоактуалізації. Актуальність теми зумовлена потребами сучасної молоді у глибшому самоусвідомленні, пошуку життєвих орієнтирів та гармонійних моделей взаємодії з оточуючими в умовах зростання соціальної нестабільності, інформаційного перевантаження та емоційного вигорання. Теоретичний аналіз ґрунтується на розробках гуманістичної психології (А. Маслоу, К. Роджерс), екзистенціальних підходах та сучасних українських напрацюваннях у сфері особистісного розвитку та емоційної компетентності. У статті розглядається природа феномену самоактуалізації та її прояві, зʼясовується звʼязок між рівнем самоактуалізації та здатністю до стійких міжособистісних взаємодій. В емпіричному дослідженні було використано низку психодіагностичних методик: опитувальник Q-сортування (дослідження міжособистісної поведінки), тест самоактуалізації САМОАЛ (Е. Шостром), методика діагностики емоційного інтелекту (Н. Холл) та шкала самооцінки Розенберга. Вибірку склали 50 студентів віком 17-25 років. Результати дослідження показали, що високий рівень самоактуалізації студентів повʼязаний з такими якостями, як автономія, саморозуміння, самоспівпереживання, креативність та здатність підтримувати конструктивну та емоційно стабільну взаємодію з оточуючими. Кореляція дала нам змогу зрозуміти, що існує статистично значущий звʼязок між самоактуалізацією, емоційною компетентністю та показниками міжособистісної зрілості. Зокрема, рівні саморозуміння та самомотивації суттєво впливають на ефективність та стійкість соціальних контактів. На основі теоретичних висновків та емпіричних результатів було розроблено авторську тренінгову програму «Від себе до інших: шлях до самореалізації та гармонійної взаємодії». Програма включає дводенні тематичні тренінги, спрямовані на розвиток самосвідомості, емоційної обізнаності, навичок конструктивного самовираження, довіри та підтримки в групі. Програма спрямована на розвиток внутрішньої стійкості учасників, соціальної компетентності та готовності до побудови зрілих міжособистісних стосунків. Результати дослідження можуть бути використані у практиці психологічного супроводу студентів, у розробці освітніх програм особистісного розвитку, а також у роботі центрів профорієнтації, тренінгових центрів та молодіжних платформ.