PSYCHOLOGICAL RESILIENCE AS A PREREQUISITE FOR PRESERVING THE MOTIVATIONAL POTENTIAL OF FUTURE MANAGERS IN CRISIS SITUATIONS

Abstract

Purpose. To identify and justify the role of psychological resilience as a prerequisite for maintaining the motivational potential and self-efficacy of future managers under crisis conditions.

Methods. According to the research purpose, the following methods were used: Connor-Davidson Resilience Scale (CD-RISC) — to measure resilience; a modified version of K. Zamfir’s method by A. Rean — to assess the motivational profile; a self-assessment questionnaire on crisis experiences — to determine the individual impact of stress factors.

Results. The analysis revealed a predominance of motivation for self-realization, autonomy, and internal interest in learning among students, which serves as a foundation for effective management in crises. This group is less prone to burnout and more often follows a clear path of self-development. Gender differences were also identified: women showed higher emotional sensitivity, while men demonstrated stronger cognitive self-regulation. These findings confirm that psychological resilience not only helps overcome difficulties but also serves as a key mechanism for sustaining motivation for professional development in crisis situations.

Conclusions. Psychological resilience is a crucial factor enabling future managers to maintain their motivational potential in challenging and unstable environments. Developing resilience should be a priority in management training. High resilience supports internal motivation and enhances self-efficacy, decision-making, stress management, and adaptability. It is a key adaptive resource for student-managers in crisis conditions. Individuals with high resilience can mobilize internal resources and maintain emotional balance and goal orientation, which constitutes self-efficacy even under stress and uncertainty.

Мета. Виявлення та обґрунтування ролі психологічної стійкості як передумови збереження мотиваційного потенціалу та самоефективності майбутнього менеджера в умовах кризових ситуацій.

Методи. Відповідно до мети дослідження було використано наступниі методики: шкала психологічної стійкості CD-RISC (Connor-Davidson Resilience Scale) — для вимірювання рівня стійкості; методика визначення мотиваційного профілю особистості (модифікація методики К. Замфіра у варіанті А. Реана) — для аналізу мотиваційного потенціалу; анкета самооцінки переживання кризових ситуацій — для виявлення індивідуального впливу стресогенних чинників.

Результати. Аналіз отриманих даних дослідження дає можливість спостерігати у студентів домінування мотивації до самореалізації, автономії та внутрішньої зацікавленості в навчанні, що є основою для майбутнього ефективного управління в кризових умовах. Така група студентів менш схильна до професійного вигорання та частіше має чітку траєкторію саморозвитку. Отримані емпіричні результати також дали можливість виокремити і гендерні відмінності. А саме, хоча загальна тенденція позитивної кореляції простежувалась у всіх групах, жінки демонстрували вищу емоційну чутливість, а чоловіки — вищу когнітивну саморегуляцію, що впливало на диференціацію у типах мотивації (жінки частіше мали мотивацію допомоги, чоловіки — досягнення).Таким чином, результати дослідження підтверджують: психологічна стійкість не лише допомагає впоратись із труднощами, а й є базовим механізмом збереження мотивації до професійного розвитку, що особливо актуально для майбутніх менеджерів в умовах кризових ситуацій.

Висновки. Психологічна стійкість є визначальним чинником, що дозволяє майбутнім менеджерам зберігати мотиваційний потенціал у складних і нестабільних умовах. Її розвиток має стати пріоритетом у професійній підготовці управлінських кадрів. Висока психологічна стійкість сприяє не лише підтримці внутрішньої мотивації, а й підвищує здатність до самоефективності, самостійного прийняття рішень, управління стресом та адаптації до змін. Психологічна стійкість є ключовим ресурсом адаптації студентів-менеджерів у кризових ситуаціях. Результати дослідження засвідчили, що особи з високим рівнем стійкості здатні мобілізувати внутрішні ресурси, зберігати емоційний баланс, цілеспрямованість і здатність до саморегуляції , що і є складовою самоефективності навіть в умовах стресу та невизначеності.