Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/24503
Назва: Зарубіжний досвід формування національних тристоронніх органів соціального партнерства
Автори: Колосок, Андрій Мирославович
Приналежність: Волинський національний університет імені Лесі Українки
Бібліографічний опис: Колосок А. М. Зарубіжний досвід формування національних тристоронніх органів соціального партнерства. Ввічливість. Humanitas. 2021. № 1. С. 66-73.
Журнал/збірник: Ввічливість. Humanitas
Випуск/№ : 1
Дата публікації: 2021
Дата внесення: 17-лип-2024
Видавництво: Волинський національний університет імені Лесі Українки
Країна (код): UA
Місце видання, проведення: Волинський національний університет імені Лесі Українки
УДК: 331.1
Теми: соціальне партнерство
трипартизм
національний тристоронній орган
Діапазон сторінок: 66-73
Короткий огляд (реферат): Метою статті є дослідження зарубіжного досвіду функціонування національних тристоронніх органів соціального партнерства в розвинутих країнах світу заради підвищення ефективності діяльності національної тристоронньої соціально-економічна ради. У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти функціонування національних тристоронніх органів соціального партнерства в розвинутих країнах світу: Німеччині, Франції, Швеції, Польщі, Латвії, Фінляндії, Японії тощо... Розкрито відмінності та переваги діяльності національних тристоронніх органів соціального партнерства зазначених країн. Запропоновано пріоритетні напрями підвищення ефективності діяльності національної (української) тристоронньої соціально-економічна ради. Сформовано власне розуміння поняття «соціальне партнерство» – це система взаємовідносин та співпраці між найманими працівниками ( організаціями профспілок), з однієї сторони, роботодавцями та їх організаціями – з іншої, державою та місцевою владою – з третьої, з метою досягнення ними згоди, прийняття спільних рішень, укладання договорів, здійснення погоджених дій, формування соціального компромісу у сферах оплати та умов праці, запобігання страйкам та примирення сторін по вже існуючим конфліктним ситуаціям, дотримуючись при цьому культури партнерських відносин. Таке визначення відмінне від думки інших авторів і має особливе значення оскільки, по-перше, визначає соціальне партнерство саме у сфері соціально-трудових відносин, конкретизує сторони партнерських відносин та їх цілі; по-друге, визначає його комплексно, беручи до уваги характеристики суб’єктів, принципи їх взаємодії, форми співіснування; по-третє, враховує культуру партнерських відносин; по-четверте вказує сфери у яких повинен досягатись соціальний компроміс. Проведено аналіз досвіду європейських країн, вказано на необхідність українським соціальним партнерам пере-йняти у зарубіжних колег прогресивні здобутки: в Німеччини – високу виконавчу дисципліну та ступінь виконання угод на всіх рівнях; у Франції – держану ініціативу в переговорному процесі та чітку регламентацію законодавством прав і обов’язків сторін соціального партнерства, а також мінімальних гарантій, які вони повинні забезпечити; у Швеції – діяльність Трудового суду, який є революційним кроком у напрямку розв’язання трудових конфліктів; в Японії – практику по життєвого найму, ставлення до працівника як до найвигіднішої інвестиції; у Польщі – право роботодавців та профспілок на законодавчу ініціативу, вимогу підтверджувати соціальними партнерами свій представницький статус; у Латвії – обов’язковість виконання прийнятих радою соціального партнерства рішень. Ключові слова: соціальне партнерство, трипартизму, національний тристоронній орган.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/24503
Тип вмісту: Article
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FP)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
kolosok_202.pdf290,15 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.