Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23145
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorНестерчук, Оксана Григорівна-
dc.date.accessioned2023-11-23T13:16:01Z-
dc.date.available2023-11-23T13:16:01Z-
dc.date.issued2023-09-
dc.identifier.citationНестерчук О. Говіркова адаптація власних особових імен у західнополіському і середньополіському діалектах. Acta onomastica. 2023. LXIV. Čislo 1. Р. 104–111.uk_UK
dc.identifier.urihttps://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23145-
dc.description.abstractСтановлення сучасного українського іменникá відбувалося упродовж тисячоліття, і цей процес ще не закінчився: крім частки дохристиянських імен наших предків, серед яких були і давньоскандинавські, у сучасному іменникý багато наймень гебрейського, еллінського та латинського походження, пізніше поповнили запозичення із західноєвропейських та тюркських мов, а частина народних варіантів імен набула і статусу офіційних, та ще деякі були штучно “викувані” у першій половині ХХ століття на догоду партійній верхівці. Однак основу іменникá і надалі становлять наймення церковнословʼянського походження. Досліджуючи переклади Святого Письма українською мовою, Г. Тимошик установила, який складний фонетичний “шлях” пройшов кожен біблієантропонім, адаптуючись до особливостей іншомовної фонетики, поки врешті був прийнятий українською мовою, зокрема виявлено, що: 1) “давньогебрейські імена внаслідок гелленізації зазнали фонологічних змін (змінили фонетичну оболонку) й у модифікованому вигляді потрапили в переклади святописемної літератури, а згодом поповнили іменники́ тих народів, що прийняли нове віровчення”; 2) “помітними фонетичними видозмінами давньогрецьких біблієантропонімів була поява протетичного приголосного г як наслідок адаптації придиху”; 3) “фонологічна адаптація давньоримського іменникá новозавітного тексту мала неоднозначні відтворення в новочасних перекладах святописемного тексту. Вплив гелленомовної форми давньоримських імен зумовив явища ентропії в новочасних перекладах, унаслідок цього давньоримські фонеми мали два варіанти графічних відповідників: у → и, е; s → c, з; с → к, ц” (Тимошик, 2010, 12).uk_UK
dc.language.isoukuk_UK
dc.publisherCzech Language Institute of the Czech Academy of Sciencesuk_UK
dc.relation.urihttps://asjournals.lib.cas.cz/actaonomastica/article/uuid:80337cb3-4968-4b56-a544-c75928d9694fuk_UK
dc.subjectвласне особове імʼяuk_UK
dc.subjectваріанти іменuk_UK
dc.subjectадаптація-
dc.subjectзахіднополіський і середньополіський діалекти-
dc.subjectпівнічне наріччя-
dc.titleГовіркова адаптація власних особових імен у західнополіському і середньополіському діалектахuk_UK
dc.typeArticleuk_UK
dc.citation.issue1-
dc.citation.journalTitleActa onomastica-
dc.citation.volumeLXIV-
dc.contributor.affiliationВолинський національний університет імені Лесі Українкиuk_UK
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FFG)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Acta onomastica.pdf361,29 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.