Семантика меду в обрядах життєвого циклу на Волинському Поліссі (за матеріалами Камінь-Каширської і Сошичненської ТГ)

Abstract

У статті висвітлюється роль меду в обрядах життєвого циклу людини у селах Камінь-Каширської та Сошичненської територіальних громад Волинської області. Об’єктом дослідження є родинна обрядовість та мед як продукт бджільництва, предметом – традиційно сформована система використання меду в обрядах життєвого циклу та його семантика. Джерельну базу статті склали польові етнографічні матеріали, зібрані авторкою у селах означеного регіону упродовж трьох експедицій – 2010, 2012 і 2014 років, організованих Державним науковим центром захисту культурної спадщини від техногенних катастроф і Музеєм етнографії Волині та Полісся при Волинському національному університеті імені Лесі Українки. Збір матеріалів відбувався за авторськими запитальниками. Використані методи контекстологічного аналізу та описово-аналітичний. У публікації проаналізовані локальні варіанти звичаю «вітання» (ритуального частування/годування) наречених медом. Відзначено, що в більшості сіл обряд влаштовувався лише один раз – після вінчання молодих у церкві, що могло символізувати остаточне утвердження шлюбу, його визнання громадою, добробут молодої родини та щасливе, гармонійне життя пари (сьогодні – медовий місяць). В деяких селах медом молодят частували і в домі нареченого. Обов’язковими атрибутами при частуванні молодят, окрім меду, був хліб і хлібна діжа або ж віко від неї. Використання меду в інших весільних обрядах не зафіксоване. Мед був і дотепер залишається важливим атрибутом поховально-поминальної обрядовості переважно як складова колива. Його споживають на біля могили покійного, на поминальному обіді та вико- ристовують під час усіх річних поминальних днів. Зважаючи на семантику бджоли і її продуктів, можна припустити, що коливо/сита є своєрідним зв’язковим між цим і тим світом.