Особливості концептуалізації випадку у межах психоаналітичного напрямку

Abstract

Мета. Статтю присвячено визначенню та аналізу особливостей концептуалізації психологом особистісного випадку клієнта у межах психоаналітичної парадигми. Встановлено, що актуальність наукової розвідки обумовлена посиленням вимог до оптимізації та підвищення ефективності роботи спеціаліста-клініциста в умовах стрімких змін соціальної реальності та перманентного пришвидшення темпу життя людини.

Методи. Для уточнення сутності досліджуваного феномену було застосовано теоретичні методи, зокрема, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація наукових джерел й результатів емпіричного вивчення проблеми концептуалізації особистісного випадку.

Результати. У результаті аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури охарактеризовано основні періоди становлення ідеї формулювання випадку клієнта. Визначено ключові функції вказаного етапу психотерапевтичного процесу, серед яких виявлення специфічного для пацієнта способу організації знань, емоцій і поведінки, чітке прояснення центральних проблем особистості та їх диференціація від другорядних запитів, створення підґрунтя для розробки ефективного плану лікування. Висвітлено сутність динамічності та нешаблонності як основних рис процесу опрацювання особистісної події у межах психоаналітичної парадигми. Встановлено специфічні характеристики концептуалізації випадку залежно від обраного спеціалістом напрямку психоаналізу: структурної концепції психічної діяльності особистості, теорії об’єктних відносин чи селф-психології. Окреслено погляди науковців на структуру вказаного початкового етапу роботи спеціаліста з клієнтом.

Висновки. Формулювання особистісного випадку відповідно до положень психоаналітичної теорії передбачає пошук детермінант проблеми особистості поза межею її свідомості. Процес концептуалізації не є чітко структурованим, адже потребує одночасного врахування широкого спектру чинників, які швидко трансформуються та розміщені на різних рівнях психічної діяльності. Відтак, вказаний етап роботи з клієнтом набуває форми нарації.

Purpose. The article is devoted to the definition and analysis of the peculiarities of the psychologist 's conceptualization of the client' s personal case within the psychoanalytic paradigm. It is established that the relevance of scientific research is due to increasing requirements for optimization and increase the efficiency of the clinician in the face of rapid changes in social reality and the permanent acceleration of the pace of human life.

Methods. To clarify the essence of the studied phenomenon, theoretical methods were used, in particular, analysis, synthesis, comparison, generalization, systematization of scientific sources and the results of empirical study of the problem of conceptualization of the personal case.

Results. As a result of the analysis of domestic and foreign scientific literature the main periods of formation of the idea of formulating the client's case are characterized. The key functions of this stage of the psychotherapeutic process are identified, including identifying a patient-specific way of organizing knowledge, emotions and behavior, clear clarification of central personality problems and their differentiation from secondary requests, creating a basis for developing an effective treatment plan. The essence of dynamism and unconventionality as the main features of processing a personal event within the psychoanalytic paradigm is highlighted. The specific characteristics of the conceptualization of the case depending on the direction of psychoanalysis chosen by the specialist are established: the structural concept of mental activity of the individual, the theory of object relations or self-psychology. The views of scientists on the structure of the specified initial stage of the specialist's work with the client are outlined.

Conclusions. The formulation of the personal case according to the provisions of psychoanalytic theory involves the search for determinants of the problem of personality outside its consciousness. The process of conceptualization is not clearly structured, as it requires simultaneous consideration of a wide range of factors that are rapidly transforming and located at different levels of mental activity. Therefore, this stage of working with the client takes the form of a narrative.