З історії українсько-польського порозуміння на Волині (1921-1939 р.)

Abstract

В роки Другої світової війни Волинь стала місцем гострого міжнаціонального українсько-польського конфлікту в результаті якого загинули тисячі мирних мешканців краю. Причин конфлікту багато. Поряд з іншими, вони містяться у національній політиці Другої Речі Посполитої, що ґрунтувалася на засадах націоналізму й усунення інших національностей від участі в державному і громадському житті. Незважаючи на напруженість тогочасних відносин між поляками і українцями, волинський воєвода ГенрикЮзевський розробив у 1928–1929 рр. програму, спрямовану на порозуміння між обома народами, що мешкали на території краю. Суть її полягала в тому, щоб виробити у волинян почуття приналежності до польської держави, виховати відданих громадян Речі Посполитої шляхом державної асиміляції неполяків. В статті наведено аргументи і факти, що свідчать про намагання воєводи досягнути українсько-польського порозуміння, доведено, що реалізація програми відбувалася одночасно у всіх галузях політичного, громадського, національного, релігійного, освітнього, самоврядного і економічного життя. З іншого боку, автор на основі архівних та інших джерел стверджує, що впровадити в життя цю програму було важко, а то й просто неможливо – її не сприйняла більшість польських і українських політичних діячів та широкий загал громадськості. Програма воєводи, спрямована на українсько-польське порозуміння і співжиття на Волині потерпіла невдачу. Г. Юзевський був звільнений із займаної посади. Замість нього був призначений АлєксандерГавке-Новак, який у лютому 1939 р. представив нову програму державної політики на Волині, спрямовану на національну асиміляцію неполяків. Схвалена урядом програма передбачала пов’язати Волинь в економічному, культурному і організаційному відношеннях з Польщею. Реалізація цієї програми призвела б до цілковитої національної асиміляції українців.