Please use this identifier to cite or link to this item: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/13337
Title: Аналіз практики призначення покарання при множинності злочинів (на прикладі окремих злочинів проти власності)
Other Titles: Analysis of Sentencing Practice Regarding Multiple Crimes (Case Study of Certain Crimes Against Property)
Authors: Бабанли, Р.
Babanli, R.
Bibliographic description (Ukraine): Бабанли Р. Аналіз практики призначення покарання при множинності злочинів (на прикладі окремих злочинів проти власності) / Р. Бабанли // Історико-правовий часопис: журнал / упоряд. О. Крикунов. – Луцьк: Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2017. − № 1 (9). − С. 125-131
Issue Date: 2017
Date of entry: 22-Oct-2017
Publisher: Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Keywords: злочинне діяння
покарання
повторність злочинів
повторність злочинів
вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб
criminal act
punishment
recurrence of crime
complicity
crime by a conspiracy
Abstract: У статті проводиться аналіз практики призначення покарання при множинності злочинів. Автор аналізує сто обвинувальних вироків, ухвалених у кримінальних провадженнях щодо вчинення особою сукупності або повторності злочинів, одним із яких є розбій. Проведений аналіз дає можливість констатувати, що найчастіше при призначенні покарання за сукупністю злочинів застосовувалось правило поглинання менш суворого покарання більш суворим. Важливість правильності обрання такого правила зумовлена необхідністю забезпечення адекватного балансу між покараннями, які призначаються за одиничні злочини із покараннями, які призначаються за їх сукупність. Необґрунтованим застосуванням правила поглинання покарань є випадок, якщо більш суворим покаранням є найбільш м’яке покарання, передбачене у санкції статті. Це призводить до того, що особі, яка вчинила одиничний злочин, та особі, що вчинила їх сукупність, призначатимуться однакові покарання. Автор констатує, що призначення мінімального покарання за сукупністю злочинів, яке поглинає більш м’яке покарання за інший злочин, де-юре може мати місце, однак має зумовлюватись винятковими обставинами, які характеризують злочинне діяння та особу, яка його вчинила. The lack of clear legal criteria to be taken into account when sentencing both for individual crimes and their multiplicity gives grounds to assume that the imperfection of jurisprudence of sentencing for multiplicity of criminal offences can be explained by the existence of dissimilarity in approaches to the choice of a particular type and duration of the final sentence, which is imposed on persons whose actions violate more than one criminal law prohibition. The author argues that this assumption can be confirmed by the absence of the prescribed legislative mechanism which would provide periodic review and improvement of the imposing punishment practice, its generalization and systematization. At the same time it is obvious that the degree of public danger alongside with reiteration of crimes and those who committed them requires a balanced and reasonable approach to the punishability of such acts. The author states that imposing minimum penalties for multiple offenses, which absorb more lenient punishment for another crime, may occur de jure, but should be justified by the extraordinary circumstances that characterize the criminal act and the person who committed it.
URI: http://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/13337
Content type: Article
Appears in Collections:Історико-правовий часопис, 2017, № 1(9)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
25babanli.pdf159,79 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.