Лінгвостилістичний погляд на мовний світ Лесі Українки

Abstract

У статті з’ясовано місце, роль і значення поетичної творчості Лесі Українки в розвитку української літературної мови, схарактеризовано основні лінгвостилістеми художнього мовлення поетеси. Леся Українка була геніальним стилістом у кількох вимірах: як поетеса, публіцист, критик, драматург. У мовних дискусіях кінця ХІХ – початку ХХ ст. вона як духовна вихованка Михайла Драгоманова, сучасниця Івана Франка і Михайла Грушевського, підтримувала і продовжувала нову філософію літературної української мови, що виявлялася у вимогах і потребах зняти заборони і обмеження з української мови, розширити функціональне поле української мови, не тільки милуватися красою народної мови, а будувати культурну мову, швидше і активніше нормувати літературну мову з використанням здобутків усіх основних наріч, виробляти публіцистичний і науковий стилі, розвивати освіту й культурну працю свого народу рідною мовою. Леся Українка творила і вдосконалювала нові художньо-поетичні форми мови, шліфувала їх, поповнюючи народною розмовною та фольклорною лексикою, розсувала семантичні межі контекстних значень слів, удосконалювала стилістику жанрових (і особливо нових) форм, які сама ж вперше і вводила в літературну мову. The article defines the place, role and the importance of Lesya Ukrainka poetry in the development of the Ukrainian literary language. The main artistic lingvo-stylestemes (linguistic units with stylistic meaning) of poet’s speech are described in the article as well. Lesya Ukrainka was a brilliant stylist in several dimensions: as a poet, an essayist, a critic, a playwright. In the linguistic discussions of the late XIX – the early XX centuries, being a spiritual pupil of Mikhail Dragomanov and a contemporary of Ivan Franko and Hrushevsky, she supported and developed the new philosophy of the Ukrainian literary language: to remove taboos and restrictions in the Ukrainian language and to expand the functional field of the Ukrainian language. Moreover, her aim was not only to admire the beauty of the national language, but build the cultural language, create the norms of standard language using the achievements of all major dialects, forming journalistic and scientific styles to develop education and the culture of work of the Ukrainian people in their native language. Enriching the development of the literary Ukrainian language, Lesya Ukrainka created and improved new poetic forms of speech, polished them, adding popular folklore and colloquial vocabulary to them. She also spread semantic boundaries of contextual meanings of words, and was the first who perfected the style of the genre forms (especially new ones) she introduced to the literary language.