Домінанти поетичного синтаксису Лесі Українки

Abstract

У статті висвітлено формально-граматичні та стилістичні параметри поетичного синтаксису Лесі Українки, зокрема стилістичні фігури, порядок слів та особливості розташування членів речення. Поетична мова Лесі Українки фіксує художній прийом ампліфікації, яка формує конкретно-зорові картини. Ампліфікація пестливих словотворчих одиниць створює інтимно-ліричну тональність мовлення. Важлива ознака ідіостилю Лесі Українки – розгорнені, багатослівні синтаксичні конструкції з градацією. Поетичний синтаксис Лесі Українки активізує анафору з рядовими та суміжними елементами. Зафіксовано однослівні повтори, повтори синтагматичних одиниць, кільцеві повтори, полісиндетон. У поетичній мові Лесі Українки експресивно-емоційне виділення слова в реченні пов’язане інверсією означень. Індивідуальна синтаксична норма Лесі Українки – лінійно-динамічні структури із дистанційним розташуванням означення й підмета. Зміна місця узгодженого означення, віддалення його від означуваного підмета сприяє його увиразненню в тексті, впливає на семантичні домінанти висловленої думки. The article shows the formal-grammatical and stylistic factors of Lesia Ukrainka’s poetic syntax, especially stylistic devices, word order and placement peculiarities of the parts of the sentence. Lesia Ukrainka’s poetic language verbalizes amplification artistic device. Amplification helps to create visual images. Amplification of affectionate word-forming units creates an intimate-lyrical tone of narration. Extended syntactical constructions with gradation are important features of Lesia Ukrainka idiostyle. Lesia Ukrainka’s poetic syntax focuses on anaphora with common and adjoining elements. There is not only anaphora, there are different kinds of repetition: framing, epiphora, chain repetition, root repetition, polysyndeton. Emotional highlighting of the word in Lesia Ukrainka’s language is closely connected with the inversion of the attribute. A place of the attribute in the sentence affects on its expressiveness. The farther it is from the subject the more significant it is.