Вивчення японської літератури в шкільному курсі

Abstract

Вивчення японської літератури в українських школах має значну освітню та культурну цінність. Вона не лише знайомить з унікальністю іншої культури, іншою картиною світу, мисленням східної людини, а й розширює світогляд учнів та сприяє міжкультурному діалогу. Японська культура формувалася під впливом різних філософських та релігійних систем (синтоїзм, буддизм, конфуціанство, даосизм), що, власне, і визначило її цінності. Для людини Сходу надзвичайно важливими є гармонія з природою та світом, інтроспекція та самовдосконалення. Велика увага приділяється естетиці – культ краси, простота, символізм та витонченість у всіх аспектах життя та мистецтва. Така література завдяки своїй вишуканості, чуттєвості та ліризму розвиває естетичний смак школярів. Аналіз модельних навчальних програм із зарубіжної літератури Міністерства освіти і науки України засвідчив різний ступінь заглиблення у тему. Саме тому існують відмінності у переліку творів японської літератури, пропонованих до вивчення. Та все ж заслугою цих програм є те, що японська література в них представлена різножанрово: від вивчення фольклорних текстів плавний перехід до поезії, а згодом до прози, що вимагає більшого досвіду та концентрації уваги учнів. Виокремлено ключові постаті японської літератури, що мають світове значення – Мацуо Басьо, Рюноске Акутаґава, Ясунарі Кавабата та ін. Незначним недоліком усіх програм є те, що поза увагою укладачів опинилася японська драматургія, яка є не менш цікавою та глибокою своїми сенсами. Мета роботи – зʼясувати специфіку та освітньо-виховну цінність японської літератури у шкільному курсі, окреслити засади подання такого матеріалу на уроках та запропонувати ефективні методичні підходи до його вивчення і засвоєння. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному, системному підході до розуміння і викладання японської літератури. Також розроблено методичні рекомендації щодо роботи вчителя з малознаним в українській школі матеріалом, що дозволяє формувати в учнів нові компетентності. Зокрема запропоновано нові методичні прийоми вивчення як окремих жанрів – казка, хайку, оповідання, так і конкретних персоналій. Активно залучаються інформаційно-комунікативні технології, що забезпечують цифрову компетентність та роблять уроки більш цікавими та змістовними. Це і створення мультимедійних презентацій, карти подорожей, візуальних проєктів, віртуальних екскурсій, онлайн-дошок та кросвордів. Серед нетрадиційних методів навчання особливо дієвими будуть дискусія, групова робота, літературний суд, інсценізації, рольові ігри та ін. Вивчення японської літератури розвиває також міжпредметні зв’язки, адже вона тісно пов’язана з історією, культурою, мистецтвом та філософією країни. У поєднанні із традиційними методами це дозволяє зробити освітній процес захопливим, глибоким і незабутнім.