Взаємозв’язок академічної прокрастинації з мотивацією навчання у здобувачів освіти

Abstract

У магістерській роботі здійснено теоретичний та емпіричний аналіз феномену академічної прокрастинації у студентської молоді, а також її взаємозв’язку з мотиваційною сферою та рівнем самоорганізації. Представлено сучасні підходи до трактування поняття «прокрастинація», охарактеризовано її основні типології, чинники формування та прояву, а також особливості академічної форми як специфічного різновиду прокрастинаційної поведінки у студентському середовищі. Здійснено огляд зарубіжних і вітчизняних досліджень з проблеми, зокрема в контексті навчальної діяльності, особистісної відповідальності, вольової регуляції та внутрішньої мотивації. В емпіричній частині проведено комплексне дослідження з використанням валідних психодіагностичних методик: шкали загальної прокрастинації (Л. М. Карамушка О. І. Бондарчук Т. В. Грубі), діагностики причин прокрастинації (М. Дворник), діагностики навчальної мотивації (А.А. Реан, В.А. Якуніна, Н.Ц. Бадмаєва; Т.І. Ільїна), а також самоорганізації діяльності (Фішер–Бонд–Мандрикова). Виявлено статистично значущі зв’язки між рівнем прокрастинації, мотиваційною недостатністю, тривожністю, перфекціонізмом та окремими компонентами самоорганізації. Результати засвідчують, що низький рівень внутрішньої мотивації та недостатній розвиток навичок саморегуляції є чинниками, що підвищують ймовірність академічної прокрастинації. Отримані результати можуть бути використані в освітній практиці, психологічному консультуванні та для розробки корекційно-профілактичних програм для студентів.