Психологічні особливості прояву синдрому емоційного вигорання у працівників соціальної сфери

Abstract

Магістерська робота присвячена вивченню психологічних особливостей емоційного вигорання у працівників соціальної сфери та визначенню чинників, що сприяють його виникненню або, навпаки, виконують профілактичну функцію. У теоретичній частині проаналізовано наукові підходи до трактування феномену емоційного вигорання, його структури, динаміки та психофізіологічних механізмів. Розглянуто концепції К. Маслач, В. Бойка, Х. Фрейденбергера, С. Джексона, українських і зарубіжних дослідників проблеми професійного виснаження. Узагальнено основні психологічні чинники розвитку вигорання: емоційна нестабільність, низький рівень саморегуляції, неефективні копінг-стратегії, високий рівень тривожності та зниження професійної мотивації. Отримані результати емпіричного дослідження засвідчили, що більшість респондентів характеризуються середнім рівнем вигорання, при цьому провідними симптомами виступають «переживання психотравмуючих обставин», «незадоволеність собою» та «загнаність у клітку». Виявлено, що підвищені показники тривожності, депресивності та емоційної напруги корелюють із фазами напруження й виснаження. Водночас розвиток проблемно-орієнтованих копінг-стратегій, збалансованої емпатії та позитивного емоційного тонусу виступає ефективним захисним механізмом, який запобігає формуванню синдрому вигорання. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування їх для створення програм психопрофілактики та психологічного супроводу працівників соціальної сфери з метою збереження їх професійного здоров’я, стресостійкості та емоційної рівноваги.