Психологічні особливості харчової поведінки у осіб із надлишковою масою тіла

Abstract

Наукове дослідження присвячене теоретичному обґрунтуванню та емпіричному дослідженню особливостей харчової поведінки в осіб із надлишковою масою тіла. Для реалізації завдань дослідження на базі Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України та КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР проведено емпіричне дослідження із методиками: Голландський опитувальник харчової поведінки, Шкала дослідження порушень харчової поведінки, Шкала психологічного благополуччя К.Рифф, Шкала проявів тривоги Дж. Тейлор. У ході аналізу результатів емпіричного дослідження встановлено, що: 1. Теоретичний аналіз даних наукових досліджень щодо порушень харчової поведінки засвідчує значну різноманітність її проявів на субклінічному етапі у контексті маси тіла, а також взаємозв’язок із психологічними особливостями. Зміни патернів харочової поведінки є складною багатофакторною системою, грунтуються на фізіологічних особливостях та залежать від ряду соціальних і демографічних параметрів: віку, статі, соціально- економічного статусу, родинного стану і підтримки, а також стану здоров’я загалом. Триваючий військовий конфлікт погіршує ступінь порушень харчової поведінки та психологічні параметри у популяції. 2. За результатами DEBQ у обох групах індекс екстернальної ХП був вищим від норми. Респонденти із надлишковим ІМТ демонстрували вірогідно вищі показники за індексами обмежувального та емоціогенного типу ХП (2,91±0,90 і 2,18±0,98 балів, р<0,05). У групі 1 порівняння значення цих індексів були на рівні 2,14±0,72 і 1,78±0,80 балів та не виходили за межі норми. За шкалою EDE-Q спостерігали вірогідне переважання загального індексу EDE-Q та субшкал при підвищеному ІМТ. За шкалою «Обмеження» індекси становили 5,47±1,75 балів у групі 1 і 1,39±1,28 балів у групі 2, «Занепокоєння щодо їжі» - 3,20±1,03 і 0,65±0,54 балів, «Занепокоєння формою тіла» - 7,43±1,52 і 2,14±1,57 балів, «Стурбованість вагою» - 6,39±1,27 і 1,78±1,27 балів, а також за загальним індексом шкали EDE-Q - 5,57±1,00 і 1,60±1,33 балів. 3. У групі 1 встановлено сильну позитивну кореляцію між ІМТ і шкалами EDE-Q «Обмеження» (r=0,7570, p<0,01), EDE-Q «Стурбованість вагою» (r=0,6616, p<0,01), середньої сили позитивну кореляцію між ІМТ і шкалами DEBQ «Обмежувальна ХП» (r=0,6255, p<0,01), EDE-Q «Занепокоєння щодо їжі» (r=0,3644, p<0,01), EDE-Q «Занепокоєння формою тіла» (r=0,5970, p<0,01) і загальним індексом опитувальника EDE-Q (r=0,6096, p<0,01) та негативний середньої сили взаємозв’язок між ІМТ і шкалою DEBQ «Екстернальна ХП» (r=-0,4566, p<0,01). У осіб із підвищеною масою тіла не виявлено кореляції середньої сили чи сильної між ІМТ і шкалами EDE-Q і DEBQ. 4. Відмічено тенденцію до гірших показників психологічного благополуччя при підвищеному ІМТ відносно респондентів групи 1 за загальним індексом опитувальника К. Ріфф (61,3±8,6 проти 65,4±5,9 балів), проте як за загальним індексом опитувальника, так і за його окремими шкалами вірогідної відмінності між особами із нормальним та підвищеним рівнями ІМТ не спостерігали. 5. При дослідженні тривожності у обох групах дослідження переважали підгрупа середнього (з тенденцією до високого) рівня тривожності (42,9 % респондентів з нормальним ІМТ і 42,1 % осіб з надлишковою вагою), а також підгрупа високого рівня тривожності (38,1 % і 36,8 % осіб). Середній (з тенденцією до низького) рівень тривожності презентували 19,0 % та 21,1 % учасників. Вірогідної відмінності дисперсії за рівнями в контексті ІМТ не виявлено (χ2=0,04, p=0,98). 6. У осіб з нормальним ІМТ відмічено середньої сили асоціацію індексу психологічного благополуччя з обмежувальною ХП (r=-0,4640, p<0,01), емоціогенною ХП (r=-0,5982, p<0,01), екстернальною ХП (r=0,5742, p<0,01) та індексом EDE-Q (r=-0,6200, p<0,01). Відмічено сильну кореляцію між показниками тривожності і обмежувальною ХП (r=0,7157, p<0,01) та індексом EDE-Q (r=0,7400, p<0,01), а також різнонаправлений середньої сили – із емоціогенною ХП (r=0,5931, p<0,01), екстернальною ХП (r=-0,4022, p<0,01). У групі осіб із надлишковим ІМТ переважала слабка кореляція між індексами опитувальників щодо ХП та психологічними показниками. Магістерська робота має перспективу подальших досліджень з метою дослідження додаткових факторів, які впливають на порушення харчової поведінки, а також розроблення комплексних програм психологічної підтримки для осіб, котрі мають надлишкову вагу.