Психологічні аспекти адаптації до життя після втрати близької людини

Abstract

У кваліфікаційній (магістерській) роботі розглянуто психологічні аспекти адаптації до життя після втрати близької людини, зокрема особливості переживання травматичної події, стресових реакцій та індивідуальних механізмів подолання. У першому розділі висвітлено теоретичні підходи до розуміння феноменів втрати, горювання, психологічної травми, адаптації після втрати та резильєнтності, узагальнено сучасні наукові дані щодо емоційних, когнітивних і поведінкових змін, які можуть виникати після втрати близької людини. Окрему увагу приділено специфіці адаптаційних процесів у контексті воєнних подій та масових травматичних переживань. У роботі проведено емпіричне дослідження психологічних особливостей адаптації жінок, які пережили втрату близької людини. Використано такі психодіагностичні методики: шкала впливу травматичної події IES-R (D. Weiss, C. Marmar; адаптація О. Тарабриної) для оцінки інтенсивності симптомів посттравматичного стресу; опитувальник копінг-стратегій BRIEF COPE (C. Carver; адаптація О. Кисельової) для визначення поведінкових та когнітивних реакцій на стрес; опитувальник CISS (E. Endler, D. Parker; адаптація Н. Водоп’янової) для аналізу провідного типу копінгу; методика PRIFOR / ІДР-14 для вимірювання рівня психологічної резильєнтності. У дослідженні взяли участь 40 жінок двох вікових груп (20–39 та 40–59 років). Результати статистичної обробки засвідчили наявність низки значущих зв’язків між психологічними змінними. Встановлено, що високий рівень травматичного стресу пов’язаний із більшою інтенсивністю емоційних реакцій та використанням емоційно зумовлених копінг-стратегій, тоді як продуктивні копінг-стратегії корелюють із вищим рівнем резильєнтності, емоційною стабільністю та кращою адаптацією. Виявлено вікові відмінності: молодші жінки частіше використовують активні та емоційні стратегії подолання, тоді як старші – соціальну підтримку, та релігійні практики як ресурси збереження психологічної рівноваги. Отримані дані підтверджують, що переживання втрати негативно впливає на психічний стан людини, однак наявність внутрішніх ресурсів (резильєнтності, підтримки, адаптивних копінг-стратегій) значно пом’якшує наслідки травматичних подій і сприяє успішній адаптації. Наукова новизна роботи полягає у комплексному вивченні психологічних аспектів адаптації до життя після втрати близької людини, що дозволяє розширити сучасні уявлення про механізми переживання горя в умовах тривалих стресових впливів. У роботі запропоновано підхід до аналізу процесу адаптації, який поєднує оцінку емоційних, когнітивних та копінг-стратегій, що застосовуються після втрати близької людини. Результати дослідження можуть бути використані у сфері психологічного консультування, кризової інтервенції, психотерапевтичній практиці, а також у розробці програм психологічної підтримки осіб, які переживають втрату. Ключові слова: втрата, адаптація, посттравматичний стрес, копінг- стратегії, резильєнтність, психологічні наслідки.