Етапи розвитку Львівської фортепіанної школи ХХ століття

Abstract

Історія Львівської фортепіанної школи подібна до історії Львова в цiлoму: багатонаціональна, поділена війнами на окремі періоди, пошматована міграціями, та все ж повна яскравих особистостей. Вона має в собі наскрізну лінію розвитку, що примушує задуматися про єдність не тільки географічну, але й суттєву, про існування певних констант на еволюційному шляху. В історії львівської піаністики можна помітити неабияку розмаїтість стильових тенденцій, методик і особистостей. Метою дослідження – стало вивчення розвитку фортепіанної освіти міста Львова та історичних обріїв львівської фортепіанної школи. Відповідно до зазначеної мети у роботі зроблено спробу розвʼязати наступні завдання дослідження: Здійснити аналіз стану досліджуваної проблеми в історичному, музикознавчому, педагогічному та методико-виконавському аспектах; Вивчити передумови становлення та розвиток фортепіанного мистецтва Львівщини; Окреслити методичні чинники викладання гри на фортепiано відомих піаністів – педагогів Львівщини: К. Мікулі, В. Барвінського, В. Курца, Л. Мюнцера, Г. Левицької та інших. Практичне значення дослідження полягає у тому, що окремі положення можуть бути використані як доповнення до навчальних дисциплін методики викладання гри на фортепіано та історії фортепіанної майстерностіi; в якості спецкурсів для підготовки викладачів фортепіано навчальних закладів різних типів та видів. Методичною основою дослідження стали основні засади icтopiï фортепіанної майстерності та методики викладання гри на фортепіано та, передусім, набутий досвід вітчизняного та європейського фортепiaнногo мистецтва.