Фраудаторність як підстава визнання судом провочину недійсним: проблеми цивільно-правового застосування

Abstract

Наукова стаття присвячена дослідженню проблем застосування норм цивільного законодавства при визнанні недійсними правочинів, учинених з метою створення перешкод іншим особам (кредиторам) в реалізації їхніх майнових прав (законних інтересів) щодо майна, яке є об’єктом такого правочину (фраудаторних правочинів). В ході наукових пошуків автором проведено аналіз конструкцій фіктивності, удаваності правочину у контексті оспорення правочину, що має ознаки фраудаторності, та їх спроможність бути підставами визнання судом такого правочину недійсним. Проаналізовано судову практику в справах про оспорення дійсності правочинів, які мають ознаки фраудаторності, викоремлено найбільш значимі правові висновки Верховного Суду у зазначеній категорії спорів. Досліджено наукові праці українських вчених-правників щодо правової природи фраудаторного правочину та його відмінності від інших конструкції, що визначені законодавцем як підстави недійсності правочину. Зауважено релевантність наукових досліджень обраної проблематики по відношенню до позицій суддів касаційної інстанції у справах про визнання правочинів, які містять ознаки фраудаторності, недійсними, а також відсутність спеціальних норм, які б регулювали правовідносини, що виникають у зв’язку із укладенням фраудаторних правочинів і подальшим їх оспорюванням іншими особами (кредиторами), майнові права (законні інтереси) яких такими правочинами порушуються. Зроблено висновки щодо доцільності внесення змін у Цивільний кодекс України з метою адаптації судової практики в справах про визнання фраудаторних правочинів недійсними та законодавства, що встановлює способи та порядок захисту прав, свобод та законних інтересів у випадку їх порушення, невизнання чи оспорення. Запропоновано механізм застосування чинних норм Цивільного кодексу України, який автор вважає найбільш ефективним та належним задля захисту порушених майнових прав (законних інтересів) інших осіб (кредиторів) щодо майна, яке є об’єктом фраудаторних правочинів. Проаналізовано спроможність такого нормативно-правового механізму бути застосованим судом при вирішенні справ про визнання правочинів недійсними. Ключові слова: фраудаторний правочин, фіктивність, удаваність, фраудаторність, спосіб захисту, підстави недійсності правочину, визнання правочину недійсним.