Особливості централізованого водопостачання та водовідведення в місті Києві

Abstract

В 2022 р. виповнилося 150 років київському водопроводу, який було споруджено ще в 1872 р. із водозабором з Дніпра. Протягом півтора століття змінювалися технології у водопостачанні й роль Дніпра як джерела водопостачання – зростала частка підземних вод, а згодом й Десни. В 1939 р. було споруджено Дніпровську водопровідну станцію, яка діє і нині (проєктна потужність 600 тис. м3/добу). В 1961р. споруджено Деснянську водопровідну станцію (1080 тис. м3/добу). Проєктна потужність артезіанського водопроводу – 420 тис. м3/добу. В останні роки середньодобова подача води Києву становить 700-720 тис. м3/добу. Частка джерел водопостачання міста виглядає наступним чином: р. Десна – 66 %; р. Дніпро – 25 %; артезіанські води – 9 %. Найвищий питомий показник використання питної води в Києві на одного мешканця був у 1991 р. 588 л/добу/людину. Розрахунки показують, що у 2018 р. він зменшився у 2,6 раза (225 л/добу/людину) порівняно з 1991 р.; у 2019 р. – у 2,6 раза (223 л/добу/людину); у 2020 р. – у 2,7 раза. (219 л/добу/людину). Централізоване водопостачання міста передбачає і централізоване водовідведення стічних вод, які утворюються в процесі водокористування. Споруджена в 1965 р. Бортницька станція аерації приймає 100 % стічних вод міста з відведенням очищених стічних вод у р. Дніпро (Канівське водосховище) нижче Києва. Дніпро разом з Десною відіграють надзвичайну роль у водопостачанні столиці