Роль бібліотек у формуванні та розвитку національного інформаційного простору України

Abstract

У роботі всебічно досліджено місце та роль сучасної бібліотеки у формуванні національного інформаційного простору в умовах стрімких суспільних трансформацій і розгортання цифрових процесів. На основі аналізу теоретичних джерел та практичних характеристик бібліотечної діяльності показано, що бібліотека перестала бути лише сховищем документів і перетворилася на багатофункціональну інформаційну, культурну та комунікаційну інституцію, здатну забезпечувати сталість, відкритість і цілісність інформаційного середовища держави. У роботі детально висвітлено трансформацію функцій бібліотек під впливом цифровізації, зростання ролі електронних ресурсів, появи систем відкритого доступу, розвитку електронних архівів і репозитаріїв, формування мережевих комунікацій між установами та користувачами. Показано, що цифрове середовище радикально змінює характер інформаційної діяльності бібліотек: інформація стає мобільною, багатоканальною, інтерактивною, а користувач – активним учасником інформаційної взаємодії, що потребує нових форм підтримки, навчання та комунікації. Саме тому бібліотеки виступають важливими інституціями розвитку інформаційної культури, медіаграмотності та цифрових компетентностей населення. У роботі також проаналізовано еволюцію ключових понять – «інформаційне суспільство», «інформаційна культура», «інформаційний простір», «національний інформаційний простір», «соціокультурна функція бібліотеки» – що дозволило визначити теоретико-методологічні засади дослідження. Зроблено висновок, що сучасна бібліотека, виконуючи освітню, культурну, інформаційну та комунікаційну місію, займає стратегічне місце у системі забезпечення доступу до знань, розвитку критичного мислення, підтримки культурної тяглості та обміну інформацією між різними соціальними групами. Особливу увагу приділено визначенню завдань бібліотек у процесі побудови та підтримки національної інформаційної інфраструктури. Показано, що бібліотеки забезпечують систематизацію, нормалізацію та впорядкування інформаційних ресурсів, збереження документальної спадщини, розвиток електронних сервісів, участь у національних і міжнародних інформаційних програмах. Ці аспекти суттєво підсилюють інформаційну безпеку держави, сприяють формуванню надійної системи обігу достовірних даних та підвищують конкурентоспроможність України на світовому інформаційному ринку.