Особливості переживання наслідків психотравмуючих подій дитинства в зрілому віці

Abstract

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження впливу дитячих психотравм на психологічне функціонування особистості у зрілому віці. Підкреслюється зростаюча наукова та соціальна значущість вивчення того, як ранні психотравмуючі події формують вразливість до емоційних розладів, рівень життєстійкості, суб’єктивне благополуччя та загальну якість життя дорослої людини. У першому розділі роботи розглянуто теоретико-методологічні засади дослідження психотравмуючих подій дитинства, висвітлено сучасні наукові підходи до розуміння поняття психологічної травматизації, її типології, механізми впливу та довгострокових психологічних наслідків. У другому розділі представлено результати емпіричного дослідження. Для збору даних застосовано кілька психодіагностичних методик, спрямованих на оцінку рівня НДД, життєстійкості, психологічного благополуччя, самотності, депресії, тривожності, симптомів ПТСР та тривалого травматичного стресу (ТТС). Результати подано у вигляді кількісних та якісних показників, графіків і діаграм. Проведено математично-статистичний аналіз за методом Пірсона, що дозволив виявити зв’язки між НДД і показниками психологічного стану в дорослому віці. У третьому розділі розроблено програму психологічної підтримки та самодопомоги для дорослих із досвідом дитячих травм. Програма включає тренінгові вправи, рекомендації щодо зміцнення життєстійкості, підвищення рівня емоційної саморегуляції, зниження проявів тривоги та депресивності, профілактику ПТСР і ТТС. Подано практичні рекомендації для психологів, психотерапевтів та фахівців у сфері психічного здоров’я щодо роботи з дорослими, які мають історію ранньої травматизації. За результатами магістерської роботи сформульовано підсумкові висновки та окреслено перспективи подальших досліджень у напрямі вивчення довготривалих наслідків НДД та шляхів розвитку резилієнтності.