Фізична терапія хворих похилого віку на гіпертонічну хворобу

Abstract

Дослідження присвячене аналізу особливостей фізичної терапії у пацієнтів похилого віку з гіпертонічною хворобою. Обґрунтовано та розроблено інтегровану програму фізичної терапії для осіб цієї вікової групи з даною патологією. Її ключовим компонентом є індивідуальне призначення рухового режиму (щадного, щадно-тренувального або тренувального), що ґрунтується на рівні активності регуляторних систем організму. Аналіз науково-методичних джерел, а також практичного досвіду вітчизняних та зарубіжних фахівців засвідчив важливу роль фізичної терапії у покращенні функціонального стану серцево-судинної системи у хворих на гіпертонічну хворобу. Водночас встановлено недостатню увагу до питань реабілітації цієї категорії пацієнтів з боку фахівців. Теоретико-методичне підґрунтя розробленої програми фізичної терапії має наукову обґрунтованість, практичну цінність і соціально-економічну значущість.Для пацієнтів похилого віку з ГХ характерні підвищений артеріальний тиск, порушення вегетативної регуляції, знижена адаптивна здатність та зменшення якості життя. Показники артеріального тиску (Ме (25 %; 75 %)) у всіх обстежуваних перевищували нормативні значення: у чоловіків - систолічний тиск 149 (148; 152) мм рт.ст., діастолічний - 94 (89; 96) мм рт.ст.; у жінок - відповідно 149 (148; 150) мм рт.ст. і 90 (88; 96) мм рт.ст. Перспективним напрямом подальших досліджень є вивчення можливостей залучення альтернативних методів і засобів до комплексних програм фізичної реабілітації з метою вторинної профілактики ускладнень гіпертонічної хвороби.