Ефективність застосування високоінтенсивної ходьби у підгострий період реабілітації після інсульту

Abstract

Зазвичай фізичні терапевти використовують широкий спектр вправ для зміцнення м'язів, розвитку координації та покращення рівноваги. Однак такий підхід може бути недостатньо ефективним, оскільки одночасна робота над різними функціональними порушеннями часто не дозволяє виконати необхідну кількість повторень однієї вправи. Як наслідок, це не забезпечує необхідних нейропластичних та функціональних змін. Принцип «специфічності» тренувань передбачає, що пацієнти відпрацьовують саме ті навички, які вони хочуть покращити. Дослідження підтверджують, що безпосереднє тренування ходьби сприяє її покращенню. На противагу цьому, ізольовані вправи на рівновагу чи силові тренування практично не впливають на швидкість та безпеку ходьби. Вони можуть покращити певні аспекти, але не обов'язково сприяють загальному відновленню ходьби. Варто також зазначити, що високоінтенсивні тренування з ходьби можуть сприяти довготривалим позитивним змінам у мозку. Під час таких вправ активізується вироблення важливих нейромедіаторів, таких як серотонін і дофамін, які відіграють ключову роль у збереженні пам'яті та регуляції настрою. HIT ефективний не тільки для людей, які вже можуть самостійно ходити, але й для пацієнтів з низьким рівнем функціонування. Це тренування допомагає значно покращити їхні можливості та розширити діапазон рухів. Орієнтація на HIT в реабілітації неврологічних захворювань і травм дозволяє фахівцям працювати більш ефективно в умовах обмеженого часу, відведеного на відновлення пацієнта. Додатковою перевагою цього методу є покращення витривалості та здоров'я серцево-судинної системи, що може знизити ризик повторного інсульту.