Психологічні особливості схильності до використання маніпулятивних стратегій у міжособистісній взаємодії

Abstract

Магістерська робота присвячена дослідженню психологічних чинників, що зумовлюють схильність особистості до використання маніпулятивних стратегій у міжособистісній взаємодії. У теоретичній частині роботи здійснено системний аналіз понять «маніпуляція» та «маніпулятивна поведінка», розкрито їх соціально-психологічну природу, структуру та класифікацію. Обґрунтовано, що маніпуляція є специфічною формою соціального впливу, яка базується на прихованості намірів, експлуатації вразливостей партнера та асиметрії взаємодії. Виокремлено основні типи маніпуляцій, а також ключові механізми впливу. Особливу увагу приділено аналізу особистісних чинників схильності до маніпуляцій. На основі сучасних досліджень виокремлено «темні» риси особистості (макіавеллізм, нарцисизм, психопатію), які визначають стратегічність мислення, цинізм, низьку емпатійність та готовність використовувати інших задля досягнення власних цілей. Окремо розглянуто роль емоційного інтелекту як амбівалентного чинника. В емпіричному дослідженні взяли участь 187 студентів віком від 18 до 25 років (Волинський національний університет імені Лесі Українки та Луцький національний технічний університет). Використано комплекс психодіагностичних методик: Короткий показник темних рис особистості – для оцінки рис «темної тріади»; Шкала маніпулятивного ставлення – для вимірювання маніпулятивної спрямованості; Шкала емоційного інтелекту – для дослідження емоційного інтелекту; Шкала самооцінки Розенберга – для визначення рівня самооцінки; Опитувальник рис особистості TIPI – для аналізу базових рис особистості. Дані опрацьовано методами описової статистики, кореляційного та регресійного аналізів. Результати дослідження засвідчили, що маніпулятивна поведінка має чіткі зв’язки з макіавеллізмом, нарцисизмом, низькою емпатією та дефіцитом емоційної саморегуляції. Високий рівень макіавеллізму є найбільш вираженим предиктором маніпулятивності, тоді як емоційний інтелект і позитивна самооцінка виконують буферну функцію, знижуючи схильність до прихованого впливу. Встановлено, що особи з низькою емоційною обізнаністю та нестійкою самооцінкою частіше використовують маніпуляцію як компенсаторний механізм самоствердження та уникнення тривоги. На основі отриманих результатів розроблено практичні рекомендації для профілактики маніпулятивної поведінки у студентської молоді. Запропоновано тренінгову програму розвитку асертивності та емоційної компетентності, спрямовану на підвищення рівня саморефлексії, емпатійності та конструктивного спілкування. Наукова новизна роботи полягає у виявленні комплексної структури особистісних чинників схильності до маніпуляцій, а також у побудові емпіричної моделі взаємозв’язків між «темними рисами», емоційним інтелектом і маніпулятивною спрямованістю. Практичне значення полягає у можливості використання результатів у психологічному консультуванні, освітніх програмах і тренінгах розвитку комунікативних навичок.