Особливості прояву синдрому «відкладеного життя» у внутрішньо переміщених осіб

Abstract

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження особливостей прояву синдрому «відкладеного життя» у внутрішньо переміщених осіб, що дозволяє глибше зрозуміти чинники, маркери та тенденції його розвитку в умовах воєнної травматизації і вимушеного переміщення. Особлива увага приділяється тому, що через стресовий стан, тривожність та емоційне напруження виразні ознаки синдрому «відкладеного життя» спостерігаються саме у внутрішньо переміщених осіб. Відповідно, для їх успішної адаптації в нових умовах життєдіяльності та зниження емоційної напруженості спричиненої війною, надання своєчасної психологічної допомоги є одним з актуальних завдань сьогодення. Метою дослідження є вивчення особливостей прояву синдрому «відкладеного життя» у внутрішньо переміщених осіб, а також розробка рекомендацій для його успішного подолання. У першому розділі подано результати теоретичного аналізу проблеми прояву синдрому «відкладеного життя» у внутрішньо переміщених осіб. Розглянуто основні підходи до розуміння сутності поняття синдром «відкладеного життя» та вимушеного переселення як чинника його розвитку у внутрішньо переміщених осіб. Аналіз наукової літератури дозволив зробити висновок про те, що синдром «відкладеного життя» є складним і багатоаспектним феноменом психічного життя людини в умовах війни. Тривале перебування в такому стані може призвести до формування хибних уявлень про себе й свої пріоритети, розвитку апатії та депресії, збільшення ризику виникнення посттравматичного стресового розладу й значних труднощів в соціальній адаптації. У другому розділі підібрано та описано психодіагностичний інструментарій, спрямований на вивчення особливостей прояву синдрому «відкладеного життя» у внутрішньо переміщених осіб. Проведено емпіричне дослідження, у ході якого здійснено збір, обробку та аналіз даних, що дали змогу встановити наявність і характер психологічних особливостей прояву синдрому «відкладеного життя» у внутрішньо переміщених осіб. Розроблено рекомендації щодо зменшення негативного впливу синдрому «відкладеного життя», спрямовані на подолання труднощів і прикладання зусиль, за допомогою яких внутрішньо переміщені особи зможуть мобілізувати всередині та зовні самих себе ресурси і сили, які дадуть можливість впоратися із занепокоєнням, страхом, тривогою. Особливу увагу приділено спеціальному курсу зниження стресу й тривожності на основі усвідомлення. Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні наукових підходів до формулювання змісту поняття синдром «відкладеного життя», а також у здійсненні психологічної діагностики особливостей прояву синдрому «відкладеного життя» у внутрішньо переміщених осіб і розробленні практичних рекомендацій для успішного подолання синдрому «відкладеного життя» у внутрішньо переміщених осіб. Теоретичне і практичне значення роботи визначається отриманими результатами, які можуть бути використані для подальших досліджень особливостей прояву синдрому «відкладеного життя» і застосовуватися в практичній діяльності психологів під час роботи з внутрішньо переміщеними особами. Дослідження складається із вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 68 найменувань і чотирьох додатків розміщених на восьми аркушах. Основний текст роботи викладено на 57-ми аркушах.