Please use this identifier to cite or link to this item: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/28259
Title: Колір як інструмент драматизму художнього образу в живописі.
Authors: Прокопович, Тетяна Анатоліївна
Тарасюк, Іван Іванович
Affiliation: Волинський національний університет імені Лесі Українки
Волинський національний університет імені Лесі Українки
Bibliographic description (Ukraine): Прокопович, Т., Тарасюк, І. (2025). Колір як інструмент драматизму художнього образу в живописі. Fine Art and Culture Studies, 2, 193–200, doi: https://doi.org/10.32782/facs-2025-2-27
Journal/Collection: Fine Art and Culture Studies
Issue: 2
Issue Date: Jun-2025
Date of entry: 15-Jul-2025
Publisher: Волинський національний університет імені Лесі Українки
Country (code): UA
Place of the edition/event: Видавничий дім«Гельветика»
DOI: https://doi.org/10.32782/facs-2025-2-27
UDC: 75. 535.6
Keywords: живопис
мистецтво
кольорознавство
вплив кольору
емоційний живопис
Page range: 193-200
Abstract: Колір у живописі – це більше ніж просто візуальний компонент, це могутній інструмент впливу на почуття, здатний докорінно змінювати те, як сприймається твір, збагачувати його сенс і підкреслювати драматичний настрій художнього образу. Залежно від гри відтінків, контрастів, інтенсивності та взаємодії світла і тіні, колір може змусити нас відчувати тривогу, хвилювання, смуток, натхнення або захоплення. Саме колір перетворює об’єкт на полотні з простого візуального відтворення на психологічно глибокий образ, здатний безпосередньо звертатися до внутрішнього світу глядача. У живописі колір стає мовою емоцій, що не потребує перекладу, та розуміється інтуїтивно. Мета статті – проаналізувати, як працює колір в контексті драматизації у живописі, простежити його роль у створенні емоційної напруги, трагічного настрою або внутрішнього конфлікту, а також визначити особливості використання кольору в роботах художників різних епох. Особлива увага приділяється технікам роботи з кольором, які дозволяють митцю вийти за межі візуального та звернутися до чуттєвого й емоційного сприйняття. Методологія побудована на комплексі методів і принципів які охоплюють мистецтвознавчий, психологічний, семіотичний та історико-культурний підходи. Мистецтвознавчий: розгляд художнього твору як візуальної конструкції з врахуванням колористичної гами, компонування, контрастних елементів, світлотіні, та ритміки. Психологічний: ґрунтується на дослідженні психологічного впливу кольору на глядача. Семіотичний аналіз: колір інтерпретується як знакова система, що має символічне значення в контексті епохи або культури. Історико-культурний підхід: дослідження кольору в контексті естетичних, філософських та соціокультурних уявлень конкретного періоду. Порівняльний аналіз: використовується для зіставлення роботи різних митців, шкіл або епох задля виявлення спільних та відмінних підходів до використання кольору як інструменту драматизації.Наукова новизна дослідження криється у всебічному міждисциплінарному підході до аналізу кольору як наріжного інструменту драматизації художнього образу в живописі. У межах цього аналізу колір розглядається не просто як складова композиції чи техніка вираження, а як багатовимірна знакова система, що має психологічний, семіотичний і культурно-історичний аспекти.Висновки: У сучасному мистецтві питання емоційної виразності твору залишається актуальним. У контексті постійної еволюції художніх форм та стилів, колір зберігає універсальну здатність впливати на глядача, залишаючись мовою, що звертається до глибинних рівнів свідомості. Це робить його не тільки естетичним, але й психологічним фактором художньої виразності, що потребує окремого та поглибленого дослідження.
URI: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/28259
Content type: Article
Appears in Collections:Наукові роботи (FKiM)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
prokopovych_tarasuik_2025.pdf1,47 MBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.