Публічна дипломатія Європейського Союзу

Abstract

У бакалаврській роботі всебічно досліджено теоретико-методичні основи публічної дипломатії як важливої складової сучасної міжнародної політики. Розглянуто сутність цього явища, його ключові ознаки, функції, мету та завдання, що дозволило створити комплексне уявлення про публічну дипломатію як специфічну форму зовнішньополітичної діяльності держав та міжнародних організацій. У процесі роботи було проаналізовано різні наукові підходи до розуміння терміну «публічна дипломатія», що дало змогу охопити як класичні, так і сучасні інтерпретації поняття, враховуючи як західні, так і українські джерела. Окрему увагу приділено огляду наукової літератури, що охоплює історію становлення і розвитку публічної дипломатії як академічної дисципліни та практичного інструменту міжнародного впливу. Визначено основні методологічні підходи до дослідження цієї тематики, включаючи інституційний, культурологічний, інформаційно-комунікативний та міждисциплінарний підходи, які стали основою подальшого аналізу. Центральне місце у роботі посідає аналіз процесу формування та розвитку публічної дипломатії Європейського Союзу. Простежено історичну еволюцію цієї форми зовнішньої політики в контексті інтеграційних процесів у Європі. Визначено ключові етапи становлення публічної дипломатії ЄС, а також виявлено вплив зовнішніх і внутрішніх чинників на її формування – зокрема політичних, економічних, культурних та інформаційних. Охарактеризовано стратегічні вектори діяльності ЄС у сфері публічної дипломатії, такі як просування європейських цінностей, утвердження політики «м’якої сили», розширення культурного обміну та інформаційна протидія зовнішнім загрозам. У світлі сучасних викликів, особливо пов’язаних із повномасштабною війною в Україні, розкрито актуальні напрями реалізації публічної дипломатії ЄС. Висвітлено її роль у формуванні позитивного міжнародного іміджу Союзу, реалізації санкційної політики проти агресора, підтримці демократичних змін у країнах-партнерах, а також у розвитку гуманітарного, освітнього та культурного співробітництва. Значну увагу приділено українському напрямку публічної дипломатії ЄС, зокрема участі України в програмі Erasmus+ як прикладу освітньої дипломатії та інтеграційного діалогу між народами. У підсумку зроблено висновки про ефективність сучасних інструментів публічної дипломатії ЄС та окреслено перспективи її подальшого розвитку в умовах трансформації міжнародного середовища. Робота підкреслює важливість адаптації публічної дипломатії до нових геополітичних реалій і інформаційних викликів, а також необхідність підвищення її гнучкості, цілеспрямованості й стратегічного планування в умовах нестабільності глобального порядку.