Теоретико-методологічні основи сталого земельного менеджменту

Abstract

Вступ. Сталий земельний менеджмент став однією з ключових тем у дослідженнях змін довкілля, особливо в контексті глобальних екологічних викликів. Його стрижнем є забезпечення оптимального використання землі та захист її ресурсної бази для майбутніх поколінь. Метою статті є розвиток теоретико-методологічних положень сталого земельного менеджменту. Методи. У процесі дослідження застосовано низку загальних та спеціальних методів. Зокрема, використано методи аналізу і синтезу, індукції й дедукції, порівняння та ін. Результати. У статті, на основі огляду та узагальнення напрацювань вітчизняних та зарубіжних вчених, набули подальшого розвитку теоретико-методологічні основи сталого земельного менеджменту як ключового інструменту раціонального використання, охорони та відновлення земельних ресурсів, що забезпечує синергію економічного, соціального та екологічного вимірів. Методологія його дослідження ґрунтується на інтеграції загальних і спеціальних методів дослідження, спрямованих на раціональне використання, охорону та відтворення земель. Об’єктом сталого земельного менеджменту є процес використання земельних ресурсів у їх соціальному, економічному та екологічному вимірі. Предметом виступає комплекс відносин, що виникають у процесі землекористування. Принципи сталого земельного менеджменту, відіграють важливу роль у забезпеченні гармонійного функціонування системи. Функції СЗМ охоплюють ключові управлінські процеси, такі як планування, організування, мотивування та контролювання, які забезпечують ефективне використання, збереження та відновлення земельних ресурсів. На основі вивчених підходів сформульовано авторську дефініцію досліджуваної категорії, відповідно до якої, сталий земельний менеджмент – це багатоаспектна система управління земельними ресурсами, яка інтегрує соціальні, економічні та екологічні підходи для забезпечення збалансованого використання, охорони та відновлення земельних ресурсів. Його сутність полягає в досягненні гармонійного балансу між потребами сучасного суспільства та збереженням природних умов для майбутніх поколінь шляхом впровадження інноваційних технологій, ефективних управлінських рішень та відповідальної політики землекористування. Висновки. У статті набули подальшого розвитку теоретико-методологічні положення сталого земельного менеджменту, з урахуванням сучасних соціальних, економічних та екологічних викликів. Підкреслено важливість міждисциплінарного підходу для забезпечення сталості земельного менеджменту. Встановлено, необхідність інтеграції принципів раціонального використання, охорони та відтворення земельних ресурсів. Визначено, що сталий земельний менеджмент – це багатогранна система, яка забезпечує баланс між раціональним землекористуванням, задоволенням суспільних потреб і збереженням ґрунтів для майбутніх поколінь.