Стратегії й тактики англомовного політичного дискурсу (на матеріалі текстів промов Дж. Байдена і Р. Сунака)

Abstract

Політичний дискурс є стратегічним процесом, а тому вимагає використання певного арсеналу мовних засобів, вибір яких залежить від конкретних умов і цілей взаємодії. У результаті проведеного детального аналізу лінгвістичного матеріалу у вигляді 24 текстів політичних промов, проголошених президентом Сполучених Штатів Америки Джо Байденом та прем’єр-міністром Великобританії Ріші Сунаком було виділено провідні кооперативні та конфліктні комунікативні стратегії й тактики, а також основні мовні засоби їхньої реалізації. Обидва політичні лідери вживають стратегію консолідації та властиві їй тактики для органічного зближення сторін влади і народу. Посилення взаємодії та встановлення довіри відбувається завдяки використанню різних комбінацій особових та присвійних займенників «we/our», «we/our + you/your», «I/my + you/your» на позначення сторін політичної взаємодії; власних географічних назв країн та національностей «the United States of America» «Americans», «American people» та «the United Kingdom», «British citizens» для звернень до своїх співвітчизників, а також «Ukraine», «Ukrainian people», «Israel», «Israelis» для кооперації із союзниками; вступної фрази «I know...» для висловлення розуміння проблем цільової аудиторії та зближення із нею; гіперболи «I will do everything/we are doing everything to...» та граматичної категорії теперішнього тривалого часу для наголошення на безперервних активних діях, спрямованих на досягнення добробуту населення, а також синтаксичні повтори. У роботі застосовано такі методи дослідження, як: елементи дискурс-аналізу, використані для дослідження контекстуального тла звернень, їхньої риторики та впливу на громадську думку; прагматичний аналіз, завдяки якому можливо вивчити взаємозв’язок між кооперативними й конфліктними стратегіями й тактиками та мовними засобами їхньої реалізації; лінгвостилістичний аналіз для встановлення зв’язків між мовними засобами при побудові висловлювань у промовах задля досягнення необхідного прагматичного впливу; метод компаративного аналізу, задіяний для порівняння попередньо отриманих даних з метою визначення схожості й відмінності у формах використання певних стратегій і тактик двома політиками; описовий метод, застосований для детального розгляду та характеристики необхідного лінгвістичного матеріалу, виявленого під час аналізу та порівняння обраних політичних промов.