Please use this identifier to cite or link to this item: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23280
Title: Інтерсуб’єктивність як провідна ідея посткласичної філософії права
Authors: Крисюк, Юрій Петрович
Affiliation: Волинський національний університет імені Лесі Українки
Bibliographic description (Ukraine): Крисюк Ю. Інтерсуб’єктивність як провідна ідея посткласичної філософії права. Юридичний вісник. 2023. № 1. С. 13–20. DOI : https://doi.org/10.32782/yuv.v1.2023.2
Journal/Collection: Юридичний вісник
Issue: 1
Issue Date: 2023
Date of entry: 30-Nov-2023
Publisher: ВД «Гельветика»
Country (code): UA
DOI: https://doi.org/10.32782/yuv.v1.2023.2
UDC: 340.12
Keywords: ентропія
інтерсуб’єктивність
легітимність
об’єктивізм,
право
філософія права
синергетика
правосвідомість
правова реальність
Page range: 13–20
Abstract: У сучасній філософії формується посткласичний тип раціональності, новий варіант філософського дискурсу, філософії права. Посткласична філософія визнає потенційну невичерпність, відсутність єдиного референта у будь-якого складного соціального явища чи процесу, зокрема права. Роль філософії права у постметафізичну епоху полягає у аналізі ірраціональної сторони права. Філософія права являє собою «верхній» щабель юриспруденції, який задає способи онтологічного, гносеологічного та аксіологічного обґрунтування права. Філософія права задає наукову евристику, формулює найбільш абстрактні правові поняття, формує юридичну картину світу, визначає предмет юриспруденції та її методологію. Одночасно філософія права виробляє критерії науковості юридичного знання та оцінки практики. Посткласична філософія права формує нове уявлення про право, в якому об’єктивізм замінюється інтерсуб’єктивністю. Інтерсуб’єктивність передбачає виявлення юридичних практик, якими відтворюється правова реальність. Саме практики утворюють зміст юридичної догми та дозволяють показати механізм правової інституціоналізації. У юридичних практиках відбувається перетин особистісних інтенцій (потреб, інтересів, цілей) з вимогами інституцій. Дія (а значить – і буття) права – це поведінка та ментальні (психічні) активності людей, що взаємодоповнюють та взаємозумовлюють один одного як ідеальне значення і персональний зміст доповнює практичну дію та її результат. Значення інтерсуб’єктивності стосовно юриспруденції полягає в тому, що право існує тільки в тому випадку, якщо воно (його знаковий вираз) діє, тобто перетворюється на правове життя людей – носіїв правових статусів.
URI: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23280
Content type: Article
Appears in Collections:Наукові роботи (FYu)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
yur_visn1_23.pdf216,98 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.