Проблеми визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва в контексті сучасних законодавчих ініціатив

Abstract

Стаття присвячена розгляду удосконаленого підходу до визначення сутності об'єкта незавершеного будівництва як об’єкта цивільних прав в контексті положень проекту Закону про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будують споруджені в майбутньому, що зареєстрований у Верховній Раді України 17 лютого 2021 року за № 5091. Встановлюється, що пропонований Проект Закону піднімає важливу проблему об'єкта незавершеного будівництва. Законодавча ініціатива, зокрема вдосконалює розуміння сутності відповідного блага і чи не вперше здійснює його диференціацію на види. Сучасною і перспективною слід визнати концепцію, яку умовно можна назвати «фантомізація» об'єкта незавершеного будівництва. Наділення відповідним статусом умовного блага, тобто нерухомості, яка лише буде створена у майбутньому і щодо будівництва якої навіть може не бути розпочата підготовка, створює дійсно досить широке поле для можливого юридичного конструювання відносин у сфері інвестування в будівництво житла. Водночас положення Проекту Закону визначають можливість державної реєстрації права власності на неподільний об’єкт незавершеного будівництва за рішенням суду. Поряд із цим подібна норма закріплена в положеннях Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що, однак, не забезпечує можливості власника відповідного об'єкта захистити своє право власності на нього шляхом визнання у судовому порядку. Верховний Суд вказує на те, що визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативно-правовими актами не передбачено. Автор формує висновок, що вдихнути «життя» у відповідне нормативне положення може окремий припис Проекту Закону відповідно до якого власник неподільного об'єкта незавершеного будівництва може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Обґрунтовується можливість втілення відповідного припису у Проекті Закону з огляду на предмет регулювання останнього. Розгляд піднятих проблем супроводжується аналізом положень чинного цивільного законодавства України, а також судової практики у відповідних категоріях справ.