Апперцепція простору як методологічна основа транскордонних досліджень

Abstract

Апперцепція – усвідомлене світосприйняття, категорія, запропонована ще І. Кантом для обґрунтування особливостей людського процесу пізнання. Ідея апперцепції простору, тобто усвідомленого сприйняття його, вже досить давно існує та розвивається в якості відносно самостійної концепції філософських досліджень просторово-часового континууму. Її можна зустріти як серед класичних наукових ідей, так і в межах некласичних і постнекласичних напрямів філософії науки. В рамках останнього напряму поступово викристалізовується ідея оцінки простору та просторовості з точки зору людяності, гуманізму, гуманістичної парадигми постдисциплінарних наук. Саме в цьому ключі апперцепція простору розглядається не лише з позицій існування об’єктно-предметної цілісності його пізнання, але через призму його відображення у свідомості людей. Всі властивості простору, його абсолютність (за І. Ньютоном), відносність (за А. Ейнштейном), континуальність (за І. Кантом) та дискретність (за К. Ріттером, А. Геттнером), наповненість та спустошеність (за Ю. Голубчіковим та Д. Замятіним) тощо, всі вони спираються на імператив гуманістичного мислення, всі вони підводять до думки про людиновимірність простору, що і зумовлює актуальність даного дослідження. The gnosiological fundamentals of geographic space investigations in the network of humanistic paradigm are disclosed. The peculiarities of human-measurable space cognition are explored. The space apperception as methodological base of trans-border investigations is substantiated.