Особливості формування міжкультурної компетентності на заняттях із німецької мови

Abstract

У статті здійснено огляд міжкультурної компетентності (МКК) як однієї з основних на занятті з іноземної мови для підготовки фахівців із філології в закладах вищої освіти. Авторами вивчено закордонний досвід, зокрема методику навчання іноземної мови в Німеччині, навчання німецької мови як іноземної (DaF, DaZ) на мовних курсах, а також основні засади роботи Гете-інституту, який має мережу мовних курсів у різних країнах для слухачів рівнів А1-С2 та займається методикою навчання німецької мови. Розглянуто питання визначення культури, її вагомості в теорії міжкультурної комунікації та МКК загалом. Недостатні знання про культуру, мова якої вивчається, невірна орієнтація в міжкультурному середовищі, нездатність подолати стереотипи та упередження під час комунікації з носіями іншої мови та культури призводять до непорозумінь та комунікативних невдач, що, безумовно, стануть суттєвою перешкодою в роботі майбутніх перекладачів, викладачів, менеджерів тощо. Практична значущість доробку полягає в характеристиці основних моделей формування МКК на занятті з німецької мови, зокрема моделі культурного шоку Оберга та Болтена, AKS-парадигми Байрама та OSEE-моделі Дірдорф. У розвідці проаналізовано основні етапи формування МКК: спостереження за чужою культурою, захоплення нею, виявлення негативного досвіду, стереотипів, оцінних ставлень, пошук причин, інформації, обґрунтування явищ та подій, порівняння чужої культури зі своєю. У статті наведено приклади матеріалів для роботи (книги, музика, мистецтво, фільми) та запропоновано кроки їхньої дидактизації. Це вправи перед виконанням читання/слухання, які спрямовані на збір асоціацій та активацію фонових знань, вправи під час читання/слухання, які мають на меті встановлення стереотипів, причин, пошук інформації; вправи після читання/слухання, які орієнтовані на інтерпретацію фактів, порівняння чужої культури зі своєю та пошук компромісу.