Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/18459
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorКоменда, Ольга Іванівна-
dc.date.accessioned2020-12-18T13:35:43Z-
dc.date.available2020-12-18T13:35:43Z-
dc.date.issued2005-
dc.identifier.citationКоменда О. Духовні (релігійні) жанри в українській музиці кінця ХХ – початку ХХІ ст. Духовна культура як домінанта українського життєтворення: збірник матеріалів Всеукраїнської науково-теоретичної конференції 22-23 грудня 2005 року. Ч. 1. Київ: ДАКККіМ, С.315-321.uk_UK
dc.identifier.urihttps://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/18459-
dc.description.abstractВ українській музиці межі тисячоліть (Є. Станкович, В. Сильвестров, Л. Дичко, О. Козаренко) належно представлені традиційні (“канонічні”) духовні жанри, ті, що мають багату історію свого розвитку і ґрунтуються на збереженні головних жанрових ознак молитовного ритуалу (структура та інтонаційне навантаження, представлені крупними циклами літургії, реквієму), а також частковому (в рамках інших жанрів) використанні супроводжуючих жанрових ознак (хорового концерта, псалму, монодії, антифону, партесного концерту та ін.). Усі вони об’єднані закономірностями драматичного жанру, хоча жоден з оглянутих творів, не будучи призначеним для храмового виконання, слабко виявляє свою прикладну функцію. Їхня життєздатність забезпечується оновленням жанрового змісту шляхом уведення ознак іншої за смислом і масштабами та особливостями втілення жанрової форми – симфонії. У музиці розглядуваного періоду щедро представлені нетрадиційні (“неканонічні”) духовні жанри, в основі яких лежить вільне, як поетична програма, глибоко особисте осмислення інтерпретування духовних образів і тем. Міра “духовної суті” такого жанру визначається ступенем виразності втілення кожного конкретного образу (як засоби для досягнення результату використовуються біблійні мотиви, “проповідницький” тон), як у творчості В. Камінського, О. Козаренка, О. Щетинського, І. Щербакова. “Найслабше мотивованою” серед жанрів даного розряду виглядає “епітафія”, яка функціонує як “поетична алюзія”. Обидві зазначені жанрові категорії представлені численними масовими (Є.Станкович, В. Камінський), класичними (В. Сильвестров, О. Козаренко), а також фольклорними (Л.Дичко, Г. Гаврилець) жанровими інваріантами, переважна більшість яких заснована на перегуку, взаємодії і якісному синтезі (В. Сильвестров, О. Козаренка) традицій західного і східного церковних обрядів.uk_UK
dc.format.extent315-321-
dc.language.isoukuk_UK
dc.publisherНаціональна академія керівних кадрів культури і мистецтвuk_UK
dc.subjectдуховні жанриuk_UK
dc.subjectукраїнська музика межі тисячолітьuk_UK
dc.subjectжанровий інваріантuk_UK
dc.titleДуховні (релігійні) жанри в українській музиці кінця ХХ – початку ХХІ ст.uk_UK
dc.typeConference Abstractuk_UK
dc.citation.conferenceДуховна культура як домінанта українського життєтворення-
dc.contributor.affiliationВолинський національний університет імені Лесі Українкиuk_UK
dc.coverage.countryUAuk_UK
dc.coverage.placenameКиївuk_UK
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FKiM)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
duhovna_kultura_ch_1 (2).pdf201,87 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.