The Gender Approach in the Physical Education System

Abstract

Because of global changes in gender roles the ideas of gender education gradually penetrate into educational establishments. However, on the lessons of physical education students study in accordance with general programs of state requirements for the level of general education despite gender differences. It is necessary to study the differences of organization educational process in accordance to gender, the introduction of which, will help students to the full self–realization in the institute. The purpose of the research –is to summarize the data of the main gender differences that should be consider in physical educational process of students. The analysis of literature sources about the difference in gender educational process of pupils of different ages showed that there is a gender imbalance in attending motor activity during extra–curricular time and differences in self–assessment of own possibilities. Beginning from the secondary school age, girls and boys have different sports preferences and motives for attending physical education lessons. It has been clarified that the gender approach in physical culture –is the process of physical education of young students according to their motor preferences and motivational attitudes depending on gender with a view to better meeting their needs. Regardless of gender, younger schoolchildren prefer to spontaneous gaming and good grades become the main motivation for the classes.Beginning from the secondary school age, boys become to prefer martial arts and game sports and girls would choose health–improving types of fitness. The desire to increasing the level of physical training motivate boys to visit classes and for girls is to reduce body weight and improve the figure. It is necessary to consider systematized data about motor activity priorities and motivational attitudes to visit classes of physical education in accordance with age andgender. У зв’язку з глобальними змінами ґендерних ролей ідеї гендерного виховання поступово проникають у навчальні заклади. Утім, незважаючи на статеві відмінності, на уроках фізичного виховання учні навчаються за спільними програмами відповідно до державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Потрібно вивчити гендерні підходи до організації навчально-виховного процесу, упровадження яких сприяє повноцінній самореалізації учнів у навчальному закладі. Мета дослідження –узагальнення даних про основні гендерні відмінності, які потрібно враховувати в процесі фізичного виховання учнівської молоді. Аналіз літературних джерел із питань гендерного виховання учнів різного віку засвідчив, що існує стійкий гендерний дисбаланс у відвідуванні занять руховою активністю в позаурочний час та відмінності в самооцінці власних фізичних можливостей. Дівчата й хлопчики, починаючи із середнього шкільного віку, мають різні спортивні вподобання та мотиви відвідування уроків фізичної культури. Уточнено, що ґендерний підхід до фізичної культури –це процес фізичного виховання учнівської молоді з урахуванням рухових уподобань і мотиваційних установок учнів залежно від статі з метою більш повного задоволення їхніх потреб. Молодші школярі, незалежно від статі, схильні до спонтанної ігрової діяльності, а головними мотивами занять є прагнення отримати хороші оцінки. Починаючи із середнього шкільного віку, хлопчикам подобаються одноборства та ігрові види спорту, а дівчатам –оздоровчі види фітнесу. У хлопчиків та юнаків у структурі мотивації до відвідування уроків переважає мотив підвищення фізичної підготовленості, а в дівчат –бажання зменшити масу тіла й покращити статуру. Систематизовані дані щодо рухових пріоритетів і мотиваційних установок до відвідування уроків фізичної культури учнівської молоді залежно від віку та статі потрібно враховувати під час організації процесу їх фізичного виховання.