Комунікативний аналіз літературно-критичного есею Є. Сверстюка «Остання сльоза»

Abstract

У статті досліджується проблема інтерпретації поезії Т. Шевченка «Остання сльоза» публіцистом, літературним критиком, дисидентом Євгеном Сверстюком. Здійснюється аналіз структури зазначеного тексту в комунікативному аспекті. Доводиться теза про те, що, руйнуючи сформований радянським шевченкознавством образ поета – революціонера, автор літературно-критичного есею творить свій міф, у якому Т. Шевченко постає національним пророком, здатним осягнути істину, справжнє життя якого у вічності. Комунікативна мета автора – досягнути змін у способі мислення й сприйнятті реципієнта; спонукати читача поглянути на сучасність під іншим кутом зору. Змінивши уявлення про місце та роль у культурі знакової для кожного українця постаті поета – класика, публіцист прагне сприяти розумінню адресатом справжньої сутності радянського тоталітаризму та його ідеології.

In the article the problem of interpretation of Shevchenko’s poetry «Last Tear» by a writer, avliterary critic, a dissident Yevgeny Sverstyuk is investigated. We analyzed the text in the communicative aspect. Sverstyuk destroys the image of Soviet revolutionary poet Shevchenko. The author of the literary critical essay creates a myth in which Shevchenko is a National prophet, is able to understand the truth. His true life is in eternity. The communicative purpose of the author is to achieve changes in the mindset and perception of the recipient; to encourage the reader to have a look at the reality in another way; to сhange the ideas about the role and importance of the figure of a poet, to promote understanding of the true nature of totalitarianism and its ideology.