Значення колонізаційних рухів із Північних Балкан, Трансільванії та Молдови в заселенні Українських Карпат упродовж ХІІІ–ХVII ст.

Abstract

Розкрито особливості колонізаційного руху населення в Українські Карпати з Північних Балкан, Тран- сільванії та Молдови впродовж ХІІІ–ХVІІ ст. Виділено два складники в цьому процесі: 1) неорганізований міграційний рух пастушого населення, який уключав південнослов’янські, давньоукраїнські та, незначною мірою, романські компоненти; 2) організоване переселення осілого населення, яке переважно було давньо- українським. Зроблено висновок про те, що колонізаційний рух неосілих пастухів мав обмежений поселенсько- формуючий характер, а переселення осілого населення зумовило формування більшості гірських населених пунктів. Дослідження показали, що співвідношення різних груп мігрантів, а також усталення характерних рис традиційного господарства й традиційної культури в різних природних умовах і зумовили формування українських карпатських етнографічних груп (бойків, гуцулів, лемків). The features of the colonization movement of population in the Ukrainian Carpathians with the Northern Balkans, Transylvania and Moldova during the XIII–XVII centuries are discussed. Two components to this process are identified: 1) disorganized migratory movement shepherd’s population, which included South Slavic, and Oldukrainian and, marginally, Romanesque components; 2) organized resettlement sedentary population, the majority were of Oldukrainian. It is concluded that the colonization movement nomadic shepherds had limited settlement-formative in nature, and the relocation of the settled population led to the formation of many mountain settlements. Studies have shown that value of different migrant groups, as well as instituting the characteristics of the traditional economy and traditional culture in different natural conditions and led to the formation of Ukrainian Carpathian ethnic groups (Boikos, Hutsuls, Lemkos).