Утілення суб’єктивної предикативності в сонет як форму вираження літературного дискурсу Емми Андієвської

Abstract

Поетеса Емма Андієвська не була безпосереднім співтворцем Нью-Йоркської групи, проте брала участь у її видавничих проектах та в літературній дискусії щодо української еміграційної літератури. У 1959–1971 рр. вона друкувала свої твори в щорічнику Нью-Йоркської групи «Нові Поезії». Для поетеси це був період вагомих творчих контактів з іншими учасниками угруповання. Марія Ревакович назвала творчість Емми Андієвської важливою для Нью-Йоркської групи, адже поетеса ввела в українську літературу призабуті в ній жанри. Вираженням своїх творчих імпульсів поетеса обрала сонет, який став узірцевим для її літературного дискурсу. The poet Emma Andiyevska was not directly involved with the «New York Group», but she was published in the group’s publication and partook in literary discussions concerning the state of the Ukrainian emigre literature. From 1959 to 1971 she published her work in the annual periodical of the «New York Group» called «Novi Poeziyi» (New Poetry). This was an important time in her creative life in communicating with members of the «New York Group» and others. Maria Revakovych considers Andiyevska’s work important to «the group», because she included forgotten genres and poetic writings which were inherent in Ukrainian literature; this included fictitious interpretation. She favors sonnets, which she uses as a pattern in her literary discourse and it remains as a significant form of expression in her work.