Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/17695
Назва: Чи просяє посмішка Мони Лізи? (до проблеми темпоральності та Іншого у мистецтві)
Автори: Більченко, Євгенія
Дата публікації: 2018
Дата внесення: 14-тра-2020
Видавництво: Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Теми: Інший
самість
темпоральність
онтичне
онтологічне
Реальне
Уявне
Символічне
трагедія творчості
семема
підтекст
Серія/номер: Філософські науки;№ 10 (383)
Короткий огляд (реферат): У статті автор застосовує поліметодологічний підхід для аналізу концепту Іншого у мистецтві через категорію темпоральності. На основі структурного психоаналізу, постструктуралізму, теорії діалогу та філософської герменевтики обґрунтовується теза про неможливість Іншого у соціальному бутті внаслідок втрати самості Я. Естетичний ескапізм є результатом кризи ідентичності, але втеча у мистецтво не повертає людині гармонії Я та Іншого, оскільки у мистецькому просторі Інший є неможливим. Неможливість Іншого і, відповідно, трагедія творчості, пов’язані з відсутністю у мистецтві часу, або темпоральності – руху від самості через Іншого до самості, від Реального через Уявне до Символічного, від минулого через теперішнє до майбутнього. Унікальним художнім досвідом, що зберігає темпоральність, є, відповідно до інтертекстуальності, поезія, ключова структурна одиниця якої (семема) утримує єдність смислу і слова, онтологічного і онтичного, через підтекст.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/17695
Тип вмісту: Article
Розташовується у зібраннях:Серія "Філософські науки", 2018, №10 (383)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
bilchenko.pdf507,57 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.